Верховна Рада України, 21 травня 2013 року, прийняла Постанову "Про встановлення Дня українських миротворців". 

Саме 15 липня, вже далекого 1992 року почалася миротворча діяльність українських військових. 

На початку 90-х років 20-го століття розпал політичних протиріч і громадських процесів став каталізатором виникнення військових протистоянь та збройних конфліктів у деяких країнах Європи. Найбільш вибухова ситуація склалася у Союзній Федеративній Республіці Югославія. 

З часів закінчення Другої світової війни югославська війна стала найкровопролитнішим збройним протистоянням у Європі. Для розслідування скоєних у Югославії військових злочинів навіть було створено Міжнародний трибунал. 

В 1992 році з метою сприяння політичному врегулюванню югославського конфлікту і захисту цивільного населення на території колишньої Югославії були розміщенні сили ООН UNPROFOR (Сили Організації Об'єднаних Націй з охорони - COOHO). У зв'язку з цим Генеральний секретар ООН звернувся до керівництва України з проханням щодо введення військового контингенту до складу сил ООН в зонах конфлікту. 

3 липня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 2538-XII "Про участь батальйону Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії". Вже на наступний день Міністром оборони України було підписано наказ про формування в смт. Гвардійське Дніпропетровської області миротворчого підрозділу – 240-го окремого спеціального батальйону. 

Формування проводилося на базі 93-ї гвардійської мотострілецькоїї дивізії 6-ї гвардійської танкової армії (пізніше – 93-ї механізованої дивізії 6 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України). Батальйон було сформовано в рекордно короткий термін – за три тижні! 

В формуванні батальйону взяла участь практично вся Україна (особовий склад, в основному солдати, підбиралися з різних військових частин). 

Командиром 240-го окремого спеціального батальйону було призначено полковника Сидоренка Володимира Володимировича, який є співавтором проекту Постанови. 
 

15 липня 1992 року два літаки з передовою групою 240-го батальйону на борту здійснили виліт з дніпропетровського аеродрому у напрямку Боснії. Передова група налічувала 42 військовослужбовця. Після приземлення у Сараєво українські миротворці одразу опинилися в епіцентрі бойових дій. Місто і аеродром обстрілювали артилерія та снайпери. 

На самому початку миротворчої місії в результаті мінометного обстрілу аеродрому і нашого артилерійського радіолокаційного комплексу було тяжко поранено 7 військовослужбовців. Старший лейтенант Сергій Топиха помер від поранень в шпиталі. Отже, було відкрито рахунок бойових втрат українських миротворців на захисті миру та людського життя. 

Незважаючи на надзвичайно тяжкі і складні умови, наші миротворці з честю виконували поставлені завдання. Тільки за чотири місяці ними було проведено більше 800 конвоїв з гуманітарним вантажем. Так було відкрито чергову сторінку бойової слави українських військовослужбовців, славетних героїв-миротворців. 

За 20 років, в різні часи, українські миротворці взяли участь у миротворчих операціях в наступних регіонах і місіях світу: Косово, Боснія і Герцеговина, Східна Славонія, Ангола, Македонія, місія ОБСЄ у Косово, Гватемала (МІНУГУА), Таджикистан, Афганістан, півострів Превлака Хорватія, Кувейт, Сьера-Леоне, місія ОБСЄ у Грузії, Придністров'я, Ірак, Ліван, Єфіопія та Єритрея, місія ООН у Грузії, Судан, Кот-д'Івуар, Демократична Республіка Конго та інші. 

Починаючи з 1992 року близько 37 тисяч військовослужбовці Збройних Сил України взяли участь у міжнародних миротворчих операціях. 

За цей час загинуло 50 військовослужбовців Збройних Сил України, які, безперечно, заслуговують на вшанування на державному рівні та назавжди залишаться в пам'яті українського народу.