Вознесіння Господнє – це вознесіння Ісуса Христа на небо, яке відбулося через 40 днів після Воскресіння. У християнстві це велике свято, яке завжди припадає у четвер 40-го дня після Великодня. З цього приводу народне прислів'я каже: «Не прийдеться в середу Вшестя». Згідно з християнським вченням після воскресіння Христа через сорок днів Бог забрав його на Небо, хоч до цього Він ходив по землі. До Вознесіння ще віталися словами «Христос воскрес!», опісля Вшестя це вже заборонялося, також у храмах ховають плащаницю, пише .gazeta.lviv.ua.

Джерела трьох перших сторіч нічого не говорять про цей празник. Не згадує про нього й письменник Оріген (+ к.251). Знавці обряду є тієї думки, що в перші три століття цей празник святкували разом із празником Зшестя Св. Духа. Сильвія Аквітанська не називає цей празник Вознесінням, а тільки «сороковим днем після Пасхи».

У IV столітті свято Господнього Вознесіння стає загально знаним. Історик Сократ називав його «всенародним празником».

Вознесіння звеличили своїми проповідями св. Іван Золотоустий, св. Григорій Ніський, св. Епіфан Кипрський, Лев Великий та інші. У 390 році за кошти християнки з Рима Пойменії на місці Вознесіння побудовано Храм Вознесіння.

Цього дня люди випікали обрядове печиво у формі драбинок, «щоб було по чому Ісусові вилізти на небо». Такий ритуальний хлібець носили на могилки, щоб востаннє разом пом'янути померлих.

Окрім печива, готували також пласкі млинці з пшоняного борошна, у деяких місцях пекли паски і фарбували крашанки на поминки.

Селяни в цей день обходили свої посіви, качали на них крашанки, оскільки «на Вшестя вже починає викидати колос». До цього дня намагалися повністю обсіятися, бо через десять днів буде Трійця.

За матеріалами Вікіпедії