Страшні події Голодомору в Україні не оминули Умань. Керуючись архівними даними, науковий співробітник Уманського краєзнавчого музею Ірина Мінова розповіла кореспондентам «Умань. Інфо» про ті страшні часи.
- В архівах збереглося багато документів, що розповідають нам страшну історію нашого краю під час Голодомору. В деяких з них є цілком конкретна інформація і про наше місто. Так, розглядаючи довідку ДПУ УСРР від 12 березня 1933 року, знаходимо таку інформацію: «…В місті багато голодуючих страждають безбілковим опуханням. В Умані більше 100 сімей червоноармійців знаходятьсь в тяжкому стані так як не отримують продуктів харчування. По місту збільшилась смертність. За лютий місяць від голоду вмерло 230 чоловік. Крім того, в лікарнях померло 103 чоловіка, підібраних міліцією на вулицях…Зареєстровано 10 убивств з метою грабунку продуктів харчування.», - розповіла Ірина Олексіївна.
Також за архівними даними відомо, що в місті було організовано 2 їдальні на 300 чоловік, де могли харчуватись діти робітників та неорганізоване населення.
«Та це мало допомагало – на кладовищі кожного дня знаходили непоховані трупи. Родичі загиблих не мали сили копати ями», - кажуть у музеї.
В Листі Київського обласного відділу ДПУ голові ДПУ УСРР значились такі страшні факти: «В січні було підібрано 400 трупів. В лютому – 518. За 8 днів березня – 248 трупів. Крім того в місті щоденно підбирають 10 і більше кинутих дітей».
Також у листі зазначались і факти нападу на коней в місті, яких за декілька днів було три. Люди прямо на вулиці розбирали вбиту тварину на їжу. Також повідомлялось, що були знищені коні, що жили у двох кінних заводах та кооперативі.
20 березня 1933 року Уманський райком партії надіслав ЦК КП(б)У  інформацію «…Опуханням охоплено 775 чоловік…Збільшується безпритульність …Робітникам, недоїдаючим і опухлим видано 100 пайків. Кожен пайок: 10 фунтів борошна, 1 фунт цукру, 1 коробка консервів».
Та чи допомогла така ініціатива врятувати родини робітників, можна лише здогадуватись. Адже остаточної кількості загиблих під час голоду в місті не озвучено. Офіційно було визнано, що в місті загинуло більше трьох тисяч мешканців. Та страшна цифра, за словами музейних робітників, значно більша.
Довідка: Голодомор 1932–1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
Спланована конфіскація урожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодoмору.

Окрім голодомору 1932-1933 років Україну змусили пережити ще два, голодомор 1921-1923 і голодомор післявоєнний 1946-1947 років. Щоразу голодомори в Україні супроводжувалися щердрим експортом зерна СРСР у сусідні країни. І сьогодні історики не можуть оприлюднити точні дані щодо кількості знищених мученицькою смертю людей, ще важче оцінити втрати нації, адже під час голодомору було знищено багато дітей, за деякими даними сьогодні б кількість українців могла б складати 100 млн, якби отримали шанс народитись нащадки закатованих дітей та підлітків.

Сьогодні 23 листопада о 16:00 вся Україна та українська діаспора хвилиною мовчання вшанує память загиблих 

Українців закликають засвітити свічку у своїх домівках на знак скорботи.
Акція “Незгасима свічка” була ініційована п'ять років тому Міжнародним координаційним комітетом Світового конгресу українців з відзначення 75-х роковин Голодомору 1932-33 рр. в Україні та підтримана Секретаріатом Президента України, Міністерством закордонних справ України, Українською Всесвітньою Координаційною Радою.