— Великим являється цей піст як за суттю, так і за тривалістю. За тривалістю він вважається одним з найдовших серед усіх інших. А за суттю піст великий тому, що передує найважливішій події християн — Великодню, — пояснює настоятель студентсько-викладацького храму Преподобного Федора Острозького, професор Національного університету “Острозька академія” Василь Жуковськи, пише видання ОГО.  

— Християнський піст має духовне підґрунтя, яке виявляється через молитву, через частіше відвідування храму, читання Біблії та обмеження в їжі. З самих початків, коли Бог створив людину, то першою була надана рослинна їжа, а вже пізніше людина почала вживати і тваринну. Тому церква закликає людей постувати, вчитися обмежувати себе та дисциплінувати своє тіло. Проте є така категорія, як старі, вагітні, хворі люди, які є слабкими. Якщо вони мають можливість, то можуть постити хоча б у середу й п’ятницю та у перший і останній тиждень посту. 

- У Великому посту всі ми повинні очистити свої душі від накопичених гріхів. А для цього нам потрібно зі смиренням каятися, щиро молитися і просити Господа простити нам гріхи наші. Молитва не може бути почутою Богом, якщо в душі палають ненависть і злоба. Тому Христос Спаситель попереджає таких богомольців. Він говорить: “Коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій”, - виголосив у проповіді Святійший Патріарх Київський і всієї Руси України Філарет.

- Багато хто з нас не надає цьому належного значення. Маючи злобу проти своїх ближніх, віруючі люди моляться Богу, ходять до церкви, приймають Святі Тайни, роздають милостиню, чинять інші добрі діла і думають, що так воно і повинно бути: злоба – злобою, а добро – добром; одне одному не заважає. Такі віруючі глибоко помиляються. Від тих, хто тримає у своєму серці ненависть і злобу, Господь не приймає молитву; Він відкидає їхню милостиню, а їх самих не прощає до того часу, доки вони не викинуть із своєї душі зло і не заспокоять її.

Нам треба викинути з нашого серця злобу, ненависть і образи. Зробити це дуже нелегко, але треба, бо цього вимагає Господь: “Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших”.