Чистий четвер — це день весняного очищення.

Як повелося, в цей день віруючі приводять будинок в порядок, як це робили колись апостоли Петро та Іван в Сіонській світлиці перед Таємною вечерею. Цілком можливо, що Чистий четвер отримав свою назву також у спогад про іншу євангельську подію. Був іудейський звичай омивати ноги гостям перед трапезою (зазвичай це робив раб). Учні Христа готові були святкувати Великдень, однак ніхто не виявив бажання виконати звичай. Учні сперечалися, хто з них важливіший. Побачивши це, Христос показав приклад смирення і любові: знявши верхній одяг і взявши рушник, він обійшов учнів своїх, омив і витер їм ноги, заповівши потім служити один одному і кожній іншій людині. Віруючі з любов'ю миють своє житло, щоб гідно зустріти майбутнє свято - Великдень. Приводиться в порядок і двір, і город, і підсобні приміщення.

Ще вдосвіта, до східсонця селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах — все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. 

Існує повір'я, що в Чистий четвер, до східсонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож: хворі люди купалися, бувало, вночі — «поки ворон дітей не купає», щоб очиститись від хвороби. Викупавшися, хворий набирав з свого купелю відро води, ніс ту воду на перехресну дорогу і виливав — «щоб там усе лихо зоставалося». А дехто ще й примовляв:

«Господи, Ісусе Христе! Перехресна дорого! Дай, Боже, здоров'я в ручки, в ніжки і в живіт трішки».

За християнським вченням у цей день пізно ввечері один з дванадцяти учнів - горезвісний Іуда - за тридцять срібників продав свого вчителя Ісуса Христа, якого й розіп'яли.Тому вважали,що в четвер оживають усі зловісні гади і плазуни .Відтак люди намагалися в цей день обов'язково вмитися або скупатися,тобто очиститись від гріхів.

У Чистий четвер господині, поруч з іншою роботою, готували сіль для великоднього столу. Вони брали грудку солі, загортали її в ганчірку і клали у піч. Коли ганчірка вже обгорить, сіль збирали і зберігали до Великодня. 

Ввечорі в церкві відправляються «Страсті». Колись у наших селах, та і по містах, люди намагалися зберігати урочистий спокій і додержувати тиші: ні сміху, ні співів, ба навіть голосних розмов на вулицях в час, коли в церкві читалися євангелії, чути не було.Стоячи в церкві під час читання євангелії, не можна куняти, бо «нечиста сила занесе в пекло».

Люди, повертаючись із церкви, намагалися донести додому «страсну» свічку так, щоб вона не погасла. Для цього робили спеціяльні ліхтарі з кольорового паперу або фарбованого скла. Червоні, сині, зелені ліхтарі у формі зірки, місяця або церкви були колись гарною оздобою цього вечора.

Страсна свічка в народному віруванні, мала велику магічну силу. Крім того, народ вірив, що ця свічка в скрутний час стає людям у пригоді; її запалювали перед святими образами, коли душею опановува страх.

                                            Підготовлено з відкритих Інтернет-джерел.