Сьогодні виповнюється 142 роки від дня народження української письменниці та поетеси Лесі Українки.

Вона народилася 25 лютого 1871 року в Новоград-Волинському.В інтелігентній родині Косачів (мати письменниця Олена Пчілка, батько – громадський і культурний діяч) часто влаштовувались вечори, домашні концерти, збиралися письменники, художники і музиканти. Дядьком Лесі був Михайло Драгоманов, людина широких інтересів, митець, фольклорист, культурний діяч, багато подорожував Європою.  Справжнє ім'я письменниці і культурного діяча - Лариса Петрівна Косач-Квітка. Леся отримала різнобічне виховання, вивчила декілька іноземних мов, грала і складала музичні п’єси з п’яти років.Вона писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в фольклористиці.

За життя Лесі України у світ вийшло три збірки: «На крилах пісень», 1893 р., яка була схвально зустріта критиками та публікою, друга – «Думи і мрії», 1899 р. та «Відгуки», 1902 року. Леся Українка була відома не лише на Україні, а й в Росії, Грузії, Болгарії, Чехії, Польщі, Німеччині, Австрії, товаришувала з багатьма визначними діячами України. Нині твори поетеси видаються різними мовами світу.
У багатьох містах України відкрито літературно-меморіальні музеї та пам’ятники Лесі Українки. Із зображенням Лесі Українки видано дві поштові марки СРСР: у 1956 році та у 1971 році серія «Писатели нашей Родины. К 100-летию со дня рождения», а також марка пошти України у 1994 році; пам’ятна монета, присвячена 125-річчю з дня народження; банкнота номіналом 200 гривень на реверсі якої зображений замок Любарта у Луцьку, поряд з яким мешкала письменниця.

Відома Леся Українка завдяки збіркам віршів "На крилах пісень" (1893), "Думи і мрії" (1899), "Відгуки" (1902), поем "Стара казка" (1893), "Одне слово" (1903), драмам " Бояриня "(1913), "Кассандра" (1903-07), "В катакомбах" (1905), "Лісова пісня" (1911).

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так гостро іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб’єш...
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.
Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою...
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!