Саме тому селян Уманщини та Христинівщини, як і всієї України, найбільше турбують такі питання:

1)Як запобігти сезонному зниженню цін на молоко та молочні продукти?

2)Обіцяні дотації. Хто їх отримає та кому вони потрібні?

3) Що таке кооперативи і  як вони можуть покращити добробут селян?

На зустрічі, яка відбулась 20 червня президент Асоціації виробників молока  Андрій Дикун  поспілкувався з селянами із сіл Бабанка та Свинарки Уманського р-ну а також Углуватки, Пенішкове і Чайківки – Христинівського р-ну. В ході зустрічі він не лише дав відповіді на поставлені запитання, а й розказав про можливі шляхи виходу з існуючої ситуації.

Про ціни на молоко:

Марія Василівна, с. Бабанка:  «Ціни занизькі. Ми лишаємось у повному збитку. Корова на добу обходиться селянину у  89 грн.  Лише макуху беремо по 2,5 грн/кг. А на день треба мінімум кілограм макухи дати корові. Якби не було б макухи, не було б і молока. А ще сіно, зерно; а ветпрепарати, прививки. Нас влаштовувала ціна, яку нам поставили закупники  минулого року – 3,5, ну ще допустимо 3, але ж не 1,80, як зараз.»

На початку 90-х, в останні роки СРСР лише чверть усього поголів’я корів в Україні утримувалася в селянських господарствах, а решта – три чверті – були в колгоспах та радгоспах.

-  Сьогодні ситуація зовсім протилежна – лише 20% корів утримуються на фермах, а решта 80% - в присадибних господарствах звичайних селян, - зазначив Андрій Дикун. - Сьогодні корова в українському селі – це шлях виживання нації. І сьогодні наша держава мусить дякувати вам за те, що  тримаєте корів. До того ж, присадибні господарства на сьогоднішній день — основні виробники молока. Держава  мусить приділяти увагу закупівельним цінам на молоко. Замість того, щоб купувати у селян молоко по 1,5 – 1,8 грн/л їм мусять платити хоча б 3 грн/л, а фермам — 3,5 грн/л. На жаль, сьогодні все відбувається навпаки. Селяни продають корів, бо тримати їх не вигідно. Добре, якщо село знаходиться біля населеного пункту і молоко можна продати на базарі. А якщо це віддалене село, то залишається сподіватися лише на заготівельника. Але ж він приїде і буде диктувати свої умови. А без селян молочна галузь взагалі не працюватиме. Можу однозначно сказати, що до кінця літа ціна підвищиться. На скільки саме вона підніметься – сказати складно. За нашими останніми даними на півдні України закупівельна ціна на молоко вже почала підніматись.

Про дотації:

Михайло Байда, селищний голова:

«Я не раз розказував селянам про дотації. Це, звичайно, не погано, що селянин може отримати до 750 гривень на одну голову ВРХ . Але  самі люди запевняють, що це не  вирішує проблему, так як оформлення документів у них забирає велику кількість часу та грошей».

         - У присадибних господарствах нині знаходиться 2 млн корів, тому  вже сьогодні треба  замислитись над тим, що без селян молочна галузь не буде працювати взагалі. Звісно, це не погано, що селянин може отримати 750 гривень на одну голову ВРХ (це в кращому разі). Але така разова допомога не вирішить проблем і не збільшить виробництво молока в країні. А сьогодні молока в Україні немає. І ця проблема нині є дуже гострою. ЇЇ треба вирішувати. Я бачу два основних шляхи. Перший – створення невеликих фермерських господарств. Ті, хто сьогодні мають одну чи дві корови можуть створити невелику ферму, наприклад, із 20-30 корів. Цим шляхом свого часу пішла Західна Європа. Сьогодні там є величезна кількість малих ферм, де працюють родинами, тим самим не лише заробляючи гроші собі , а й забезпечуючи країну молоком. Другий шлях – це той, яким пішов Китай. Там одноосібники об’єднуються в кооперативи. Господарства, що входять до такого кооперативу мають єдиний пункт збору молока. Це дозволяє підвищити його якість, - пояснив селянам президент Асоціації виробників молока Андрій Дикун.

Про кооперативи:

-          Створення сьогодні молочного кооперативу - це необхідність.

Мешканець селища Бабанка  Василь Бабенко

«Ми згодні що треба створювати кооперативи.  Це дасть нам можливість напряму працювати з переробником, а не через посередників. Наприклад, у радянські часи не було ніяких посередників у цих питаннях і селян це влаштовувало. Майже кожна родина  тримала  по 2-3 корови. Зараз на селі в нас до 110 корів. Хоча для розведення та вирощування великої рогатої худоби ми маємо майже ідеальні умови. Недалеко від села є 25 гектарів сінокосу та 86 віддано під пасовище. Як буде кооператив, тоді буде все організовано і якщо виникнуть у нас конкретні питання, ми матимемо право поїхати і розібратися в них. Окрім того, тоді якість нашого молока буде вищою, і, звісно, ціна на нього теж».

    -  Сьогодні заготівельники ще їздять від двору до двору і збирають молоко. Але ми мусимо зрозуміти, що в майбутньому такого вже не буде. Вимоги до якості молока постійно зростають. Звісно, що сьогодні корова у простого селянина дає молоко, аж ніяк не гірше, ніж корова на великій фермі. Але поки це молоко зберуть по всьому селі і поки довезуть до молокозаводу, то якість помітно падає. І цю проблему доведеться вирішувати. Я думаю, що наші селяни можуть однаково успішно піти як «європейським» шляхом, так і «китайським», про який ми говорили, - пояснює Андрій Євгенович. - Саме сьогодні і варто думати про збільшення продуктивності корів та про укрупнення свого господарства. Створення сьогодні молочного кооперативу - це необхідність. Завдяки кооперативам селяни мають можливість об’єднати зусилля громади у забезпеченні якості молочної сировини,та  її поставки на переробні підприємства, що дасть селянам можливість постійної реалізації молока за справедливою ціною. Також членство в кооперативі дасть змогу отримувати кваліфіковані консультації фахівців: ветеринарів, юристів та ін. Нині корова в селі на рік дає 4–5тис літрів молока, а у розвинених країнах ця цифра набагато більша. Наприклад в Америці корова дає до  12 тис літрів молока. Наша Асоціація прагне не лише вирішити поточні питання, а й донести до людей передовий досвід країн, показати з якими технологіями вони працюють, як вирішують ті чи інші проблеми.

Довідка:

Юридична особа «Асоціація виробників молока України» (АВМ) зареєстрована 30 квітня 2009 року. При Асоціації створена рада директорів, які вирішують поточні питання спільно. Загальні збори проводяться декілька разів на рік для вирішення стратегічних питань. Незалежно від розміру господарства одне підприємство має один голос. Асоціація є власністю господарств і фінансується за їхній рахунок. На сьогоднішній день до складу Асоціації входять понад 50 господарств із усіх регіонів України.