Адольф Гітлер про те, що радянський космонавт Юрій Гагарін злітав у космос, дізнався за сніданком. Після своєї успішної втечі в Аргентину, вождь нацистів любив поспати до половини десятої. Слухаючи радіостанцію німецьких колоністів, Гітлер випив дві чашки гарячого молока, з'їв два бісквіта і трохи меленого шоколаду. Потім служниця подала тарілку мюслів: молоко, вівсяні пластівці, терте яблуко, кілька горіхів. Жінку, яка прислуговувала Гітлеру в день польоту Гагаріна, звуть Каталіна Гомеро - вона ниі жива, перебуває в здоровому глузді.

Каталіна розповідала, що Адольф Гітлер після війни жив під чужим ім'ям, без знаменитих вусів, голова повністю сива підстрижена майже наголо. Відразу впізнати його було неможливо. Аргентинську служницю Гітлера знайшов тамтешній журналіст Абель Басті. А ми - українські журналісти, знайшли самого Басті. Разом з ним наша знімальна група прямувала за маршрутом, яким фюрер і його дружина Єва вирушили в подорож.

Рівно 68 років тому Адольф Гітлер, Єва Браун і ще п'ять наближених до них осіб вирушили на літаку з обложеного Берліну в фашистську Іспанію - до генерала Франко. Там вони пересіли в субмарину і, в супроводі ще двох підводних човнів, перетнули Атлантичний океан. У бухті Калета-де-лос-Лорос провінції Ріо-Негро - Адольфа Гітлера і його близьких зустріли офіцери тодішнього віце-президента Аргентини Хуана Перона.

Після висадки всі три човни були затоплені і їх ніхто не бачив до того дня, поки субмарини не виявила наша знімальна група. У складі української команди був спеціально підготовлений бойовий плавець, що розбирається у військових підводних транспортах - Олександр Туренко. Він зафіксував на відеокамеру, що в цьому районі патагонського узбережжя на глибині 30 метрів знаходяться три німецькі підводні човни, про потоплення яких не згадується ні в одному з архівів штабу ВМС або Міністерства оборони.

Відео затоплених німецьких підводних човнів увійшло в документальні фільми "Остання таємниця Гітлера" і "Фальшива історія", які в ефірі ICTV, в Інтернеті та на Каннському кінофестивалі представили на суд світової громадськості.

У ці фільми також увійшли документальні кадри, зняті за маршрутом втікачів-нацистів. Не тільки, до речі, Гітлера і Єви Браун, а й Бормана, Менгеля, Ейхмана. Ми інтерв'ювали свідків нацистського перебування в провінціях Буенос-Айреса, Мендоза і La Rioja. Один час Адольф Гітлер і Єва Браун жили в маєтку "La Angostura" у володіннях у Хорхе Антоніо - бізнесмена, близького аргентинському президенту перон.

Кожне 30 квітня Адольф Гітлер "відзначав" чергову річницю офіційної дати своєї смерті. Насправді він мав намір прожити довго, стежив за своїм здоров'ям. Фюрер приїхав до Аргентини ще відносно молодим, у віці 56 років. Для порівняння, Сталіну в цей час було 66 років.

За словами Каталіни Гомеро, після сніданку Гітлер приймав ліки, всього йому було прописано близько дев'яносто різних медикаментів, переважно, це були ліки від безсоння і розлади травлення.

Обідав Гітлер у 13.00 іноді пізніше на півтора чи дві години. Любив обжигающе гарячий суп. Після тарілки супу Каталіна подавала омлет зі спаржею, шпинатом або кольоровий капустою, а також зеленим салатом. Вечеря була в 20:00. Як правило, на вечерю Адольф Гітлер замовляв кухареві якісь овочеві страви.

Єврейська громадськість, зазвичай висловлює обурення, коли хтось розповідає про Гітлера, як про просту людину. Але аргентинські пенсіонери - свідки перебування нацистів у їхній країні, погано обізнані про наслідки Голокосту в Європі. Вони взагалі вважають великим благом те, що в Аргентину прибули кілька десятків тисяч нацистів - інженерів, військових фахівців, будівельників, учених, яких став в 1946 році президентом Хуан Перон прийняв за згодою англійців і американців.

Його дружина, знаменита Евіта Перон товаришувала з Євою Браун і допомагала сімейству Гітлера. У Єви і Адольфа в Аргентині народилися дві дочки, які зараз, імовірно, живуть в Південній Африці. Прийнявши у себе німецьких нацистів, Аргентина і Чилі помітно вирвалися вперед у порівнянні з оточуючими їх у Південній Америці країнами. Так, наприклад, з німецької зачепила, Чилі донині лідирує в дослідженні Антарктиди.

Тому в школі і у вузі нам в СРСР викладали і зараз в Україні викладають фальшиву історію Гітлера. Аналіз ДНК довів, що череп, що зберігається в Москві, не належить нацистському фюреру. Ватажок Третього Рейху не наклав на себе руки в берлінському бункері 30 квітня 1945, в останні дні Другої світової війни. Світові держави-переможці домовилися так вважати. Йосип Сталін не був згоден з цим і СРСР вступив у змову "30 квітня" лише після його смерті.

Проте, Гітлер не міг просто так бігти з Німеччини до Аргентини, не домовившись попередньо зі спецслужбами Сполучених Штатів Америки, які вже на той час мали систему радіолокаційних станцій, що дозволяла стежити за переміщенням суден і літаків по всьому світу.

У США сховалися більше трьохсот тисяч нацистів, де їх використовували у боротьбі з СРСР. Ще до закінчення Другої світової війни починалася інша війна, "холодна". США цікавила атомна бомба, процес збагачення урану, яким володіли німецькі фахівці. У Чилі, в Аргентині, в США, від німців йшла масштабна передача технологічних знань, напрацьованих Німеччиною за роки під керівництвом Гітлера.

На думку латиноамериканських експертів, якби не війна, портрет Адольфа Гітлера прикрашав би всі підручники з економіки та менеджменту. Вони вважають, що він був дуже обдарованим і розумною людиною. Адольф Гітлер зрозумів, що програє війну і вже в 1943-му розробив з Мартіном Борманом план евакуації людських, технічних і наукових ресурсів.

Після публікацій аргентинця Абеля Басті і українських документальних фільмів, британські історики Джерральд Вільямс і Саймон Данстен випустили в кінці 2011 року книгу "Сірий вовк: Втеча Адольфа Гітлера", в якій наведено всі наші докази на користь того, що Гітлер дійсно втік з Німеччини і зник в Аргентині. Йдеться про не менш півдюжини свідків, яких ми опитали. Серед доказів британських вчених, які нам були не доступні, можна назвати документи ФБР. Це відомство було добре поінформоване, що Адольф Гітлер з дружиною оселився в місті Мар-дель-Плата - підтверджують нашу версію британські історики.

Однак, на думку британців, лідер нацистів помер в 1962 році. За нашими ж відомостями, в 1962 році він тільки потрапив до лікарні Мар-дель-Плата, де помер в 1964 році. А журналіст Абель Басті і зовсім вважає, що в 1964-му році Гітлер не помер, а знову інсценував свою кончину; нібито він переїхав до Парагвай, де жив в ті роки організатор втечі Мартін Борман.

Не так давно Абель Басті надіслав мені листа про те, що знайшов того нові докази і навіть ймовірну могилу вождя світового нацизму. Кличе заново приїхати зі знімальною групою.

Далі буде.

Костянтин Стогній