У селі Легедзиному на Черкащині 5 років археологи досліджують рештки поселення готів, яке існувало тут в 3-4 столітті нашої ери.
   "Почалося все в 1962 році, – розповідає доктор історичних наук Борис Магомедов. – Уманський археолог Юрій Храбан знайшов біля Легедзиного купу грубих черепків та уламків від майстерно зроблених горщиків, мисок та глеків сірого кольору. Вони свідчили про існування на цьому місці селища черняхівської культури. У 2008 році ми розпочали ґрунтовні розкопки. Відкрили 63 давніх поховання, більшість з яких містила різноманітні предмети. У вітринах легедзинського музею виставлено столовий і кухонний посуд, кольорові намиста, застібки-фібули, гребені, римські монети, знаряддя праці та озброєння. Лише скелети давніх людей перевезені до Києва, де їх вивчають спеціалісти-антропологи".
    Основою цього населення були готи. На початку нашої ери цей народ переправився на кораблях зі Скандинавського півострова на південний берег Балтійського моря, а пізніше помандрував в напрямку Чорного моря. Заповітною метою готських вождів було захоплення багатих земель Римської імперії. Та імператорські легіони змогли протистояти натиску варварів. Після тридцяти років суходольних і морських походів, готи вимушені були укласти з Римом мирну угоду.
   За цей час варвари набралися плодів античної цивілізації. Впровадили залізні орні знаряддя. Замість ліплених горщиків гончарі навчилися виробляти на кругу міцні посудини. Розквітла торгівля з використанням римських срібних монет-динаріїв. Навіть до віддалених черняхівських селищ надходила продукція римських майстерень – посуд, вкритий червоним лаком, скляні вироби, намиста, вино в амфорах. У східній частині готської території від Дністра до Сіверського Дінця владу у своїх руках зосередив король Германаріх. Його держава впала після навали зі сходу кочовиків-гуннів у 375 році. Готи помандрували на захід і заснували свої королівства в Італії та Іспанії.
   "Цього року ми хотіли продовжити розкопки. Однак орендар не виділив на півтора гектари державних земель для проведення робіт. Закон стоїть на боці науковців: могильник внесений до Державного реєстру пам'яток історії і культури і знаходиться на державній, а не приватній землі", – каже археолог.