"Це наше перше і останнє спільне фото! Між ними майже 4 роки різниці. Це 4 роки безмежного кохання, щастя, радості! Це прокидатися від твоїх смс "доброго раночку.. " і засинати, слухаючи тебе в телефоні...! Це, мріяти про щасливу сім'ю і навіть встигнути створити її. Це щастя дивитись як ти граєшся з синочком, таким любимим.Це обняти і знати що тебе обнімуть ще міцніше. Це знати що тебе кохають. Що тебе завжди чекають дома!Це коли можна, про все поговорити, безкінечно слухати чи просто мовчати. Це знати що є людина, якій довіряєш більше чим собі. Це коли говориш вже такі дурниці а тобі кажуть "так, ти в мене умнічка".Це коли вийти без шапки, і знати точно що через п'ять хвилин тобі задзвонить телефон і ти таке послухаєш про себе)))так-так, відчував що мені холодно! Це просто бути щасливими, радіти життю, радіти один одному...і навіть на секунду не подумати що може настати кінець!!!
Сьогодні 1 рік...Це коли знаєш що такого більше ніколи не буде.. " - написала у Фейсбук, дружина Героя України Андрія Кизило, Оксана.

Рік тому, 29 січня загинув військовий офіцер, 23-річний Андрій Кизило з Умані. В книгі пам"яті полеглих за Україну йдеться про обставини загибелі:

"29 січня 2017 року командуванню 1-го механізованого батальйону було поставлено бойове завдання розгорнути два спостережні пости перед передовими позиціями противника. О 4-й годині ранку штурмова група капітана Кизила в кількості 19 бійців, висуваючись на позиції для зайняття спостережних постів, виявила ворожу диверсійно-розвідувальну групу та вступила у вогневе зіткнення.

В результаті бою противник був вимушений відступити до своїх позицій. Під час відходу сил терористів розпочався артилерійській обстріл зі сторони противника. Капітаном було прийнято рішення зайняти взводний опорний пункт (ВОП) противника задля збереження життя і здоров'я військовослужбовців.

Під час зайняття взводного опорного пункту терористів розпочалось бойове зіткнення штурмової групи з переважаючими силами противника. Внаслідок бою противник зазнав втрат у кількості 20 терористів, одного бойовика «ДНР» взято в полон.

Після бойового зіткнення капітан А. Кизило організував оборону цього ВОП до підходу основних сил 1-го механізованого батальйону. Штурмова група відбила атаку противника, після чого зі сторони терористів знову розпочався артилерійський обстріл. О 9:40 внаслідок прямого влучення артилерійського снаряду в окоп капітан Андрій Кизило, молодший сержант В. Бальченко та солдат Д. Оверченко з його штурмової групи загинули. Також під час цього бою загинув сержант В. Крижанський. Сімейний стан: Залишилася дружина та син".

Прес-офіцер 72 окремої механізованої бригади Олена Мокринчук згадує:

«Вже перших двохсотих вивезли. Говорять, що серед них замкомбата», - розгубленим голосом промовляє водій грузовика. Не повірив цьому. Не хотів вірити в це навіть тоді, коли дивився на тебе. В душі кричав: «Де усмішка? Де погляд? Де жарти про колишніх військових і волонтерів?..»

Ти завжди шукав ідеальне. Навіть, якщо не знаходив, просто творив його. Такий собі максималіст у погонах. Твоєму холодному розуму заздрили, виваженості вчились. Ніколи вголос не говорив свої претензії, ти їх мовчки ліквідовував наполегливою працею. Як ворогів - один за одним.

Такий юний, а вже вмів виконувати найскладніші військові дії. Не раз відбивав наступ ворога і переслідував його. Але пронизливий свист падіння міни завершив твій останній політ, Орел! Мав честь тобі допомагати й тиснути руку. Ти не став Героєм, бо народився ним. Пам’яті Андрія Кизило (02.05.1993 - 29.01.2017)".