Головними результатами медичної реформи, що триває в Україні, мають стати підвищення якості медичних послуг та обов’язкове медичне страхування. Про це кореспонденту «УманьІнфо» розповів начальник відділу охорони здоров’я Сергій Токунов.

Першою зміни відчула швидка медична допомога

— В Черкасах готують до відкриття єдину центральну диспетчерську службу. З усієї області до неї надходитимуть виклики на лінії «103» або «112», що працюватимуть паралельно. Диспетчер бачитиме на екрані всі машини швидкої медичної допомоги, оснащені GPS-системами, оцінюватиме проблему і направлятиме найближчу до виклику бригаду. Вводиться новий принцип роботи — екстериторіальний. Тобто до пацієнта їхатиме та бригада, яка у той момент буде найближчою. Завершити цей етап реформування очікуємо до кінця цього року.

Наступний етап реформи, до якого вже готують медичні заклади, — розмежування ланок медичної допомоги

— Планується розмежувати первинну, вторинну і третинну ланки медичного обслуговування, — веде далі Сергій Іванович. — До первинної включено поліклініки, які працюють з більшістю населення. Там виявлятимуть патологію, консультуватимуть, надаватимуть першу медичну допомогу, вирішуватимуть питання про госпіталізацію. В Умані вже з наступного року на базі міської поліклініки планується відкрити Центр первинної медико-санітарної допомоги, який і виконуватиме функції первинної ланки. Там працюватимуть дільничні лікарі, педіатри. Вторинна ланка — це стаціонари. В Умані мають залишитися весь терапевтичний та педіатричний профілі, акушерство та гінекологія, інфекційне відділення, хірургія, травматологія та частково кардіологія. Третинна ж ланка — це високоспеціалізована допомога, у кожному місті вона непотрібна. Тому переважно в обласних центрах буде створено профільні медичні заклади, оснащені сучасними технологіями для лікування хворих з важкими патологіями.

Ключову роль у майбутньому в галузі медицини відіграватиме сімейний лікар або лікар загальної практики

— За 5 років ми очікуємо максимального переходу на таку систему взаємовідносин між лікарями та їх пацієнтами. Місто буде поділено на райони. В кожному із яких працюватиме лікар загальної практики або сімейний лікар. Він контролюватиме стан здоров’я близько півтори тисячі мешканців, незалежно від віку. Він буде першим, хто приходитиме на виклики і прийматиме рішення про методи лікування чи необхідність госпіталізації. Одним із головних завдань сімейного лікаря буде вчасно виявляти захворювання, що у подальшому можуть спричинити втрату працездатності або життя пацієнта. У випадках несвоєчасного виявлення важкої недуги після аналізу причин до лікаря будуть застосовуватись фінансові і дисциплінарні стягнення.

Проблемним напрямком залишається питання кадрів

— Звичайно, вимоги до таких фахівців ставляться високі. І потрібен час, аби випускники медичних вузів набули досвіду, тому з ними, поки відбуватиметься перехід до системи сімейних лікарів, працюватимуть досвідчені дільничні лікарі терапевти та педіатри.

Ще одним важливим етапом реформування має стати введення тарифів

— Кабмін має затвердити вартість кожної медичної послуги.

Нині в Україні працює 3 пілотні області та 2 райони Києва за новою системою надання медичних послуг

— Відпрацьовано, зокрема, питання створення центрів екстреної медичної допомоги. Ми вже передали свою швидку медичну допомогу на баланс області. Все пройшло безболісно.

Сергій Токунов переконаний: галузь охорони здоров’я в Україні «переживає час переродження».

— Змінюються принципи лікування та фінансування. Створюються умови для того, аби пацієнти та медичні працівники взаємно діяли на випередження, не допускаючи важких стадій перебігу хвороб, — розповідає. — Після розпаду Радянського Союзу і переходу більшої частини державної власності до приватної постало питання: звідки має відбуватися фінансування медичної сфери. Адже нам у спадок залишилася система державного утримання, започаткована в 1930-х роках де 98% медичної галузі фінансувалося державою. А платними послугами були лише зубне протезування та профогляди працівників підприємств, установ. 

Додає:

— Нині більшість держав колишнього СРСР давно започаткували у себе систему обов’язкового страхування. На державному утриманні залишаються Україна та Білорусія. Білорусії вдалося зберегти державний сектор, Україна взяла курс на роздержавлення економіки. Результат: більшість підприємств вже не є державними, а кошти з їхніх надходжень не виділяються на галузь охорони здоров’я. А наприклад, нашому місту для забезпечення медзакладів медикаментами, потрібно щонайменше на рік 18 мільйонів гривень. Фактично закладається по відділу 2,3 млн.грн. Новими джерелами надходження для оплати медичних  послуг та оновлення матеріальної бази закладів має стати обов’язкове медичне страхування, яке забезпечить безоплатну медичну допомогу, згідно вимог ст.49 Конституції України.

Виділені державою кошти на роботу галузі охорони здоров’я покривають лише 40% від необхідного

— Це захищені статті видатків, тобто кошти для оплати енергоносіїв і заробітної плати. Аби змінити такий стан справ, має бути створений сектор бюджетно-страхового утримання. Коли за непрацююче населення — а це діти, вагітні, пенсіонери — платить місцевий бюджет, а для працюючого населення незалежно від сфери діяльності мають вводитися страхові внески. Поки в Україні діє добровільне страхуання, але очікується, що Верховна Рада прийме закон про обов’язкове страхування.

На сьогодні по всій Україні проводиться підготовча робота до прийняття зазначеного закону. В поточному році нам необхідно прийняти рішення щодо створення Центру первинної медико-санітарної допомоги на базі міської і дитячої поліклініки. Міську лікарню готувати до переходу на багатопрофільну лікарню інтенсивного лікування для роботи в госпітальному окрузі.
Наголошую. Всі зміни в структурі галузі повинні не погіршити  організацію і якість надання медичної допомоги уманчан. Тому не створивши кращого «плацдарму»  нічого втягуватись в проблемні питання.