Верховна Рада України у першому читанні прийняла  Законопроект № 2172 «Про внесення змін до Закону України «Про молоко та молочні продукти». Власне цим законом передбачається введення такого поняття,  як молоковмісні продукти.

Мета зрозуміла: таким чином прагнуть запобігти  фальсифікації молокопродуктів. Асоціація виробників молока виступає за те, що кожен споживач у нашій країні повинен чітко розуміти, що саме він купує — продукт, виготовлений із справжнього молока, чи молоковмісний продукт, де присутні якісь замінники. Ми нічого не маємо проти молоковмісних продуктів самих по собі. Проблема полягає в тому, як виробники та продавці просувають їх на ринок. Якщо це робиться чесним і цивілізованим шляхом — будь-ласка. Такі продукти дешевші, а значить, вони знайдуть свого покупця, який не може дозволити собі купити натуральний продукт. Але якщо «сметанку» чи спред маскують під сметану та масло — це вже зовсім інша справа. Ми категорично проти того, аби споживача вводили в оману.

Ще одним із пунктів даного законопроекту є регулювання закупівельних цін на молоко. Погоджуюсь  держава повинна регулювати  закупівельні ціни на молоко, але не прямим втручанням, а за допомогою товарних інтервенцій. Є схема, яка працює у всіх розвинених країнах світу. Коли ціна на молоко падає, держава починає активно скупляти сухе молоко або масло, підтримуючи виробників молока. Таким чином ціна на сировину зростає. Коли ціна піднімається надмірно і починає «зашкалювати», держава починає продавати запаси сухого молока і масла.

Різке підвищення закупівельних цін, через низьку платоспроможність населення, миттєво спричинить зменшення обсягів внутрішнього споживання молочної продукції та зробить вітчизняних переробників не конкурентоздатними на зовнішніх ринках. Відповідно, внаслідок цього скоротяться об’єми переробки і на ринку виникне профіцит сировини. Неважко здогадатись, що наслідки можуть бути плачевними для пересічного селянина, який почне вирізати худобу ще швидшими темпами ніж зараз.

На ринку діють механізми саморегулювання. Сьогоднішня ціна є економічно обґрунтованою. Адже перед тим, як доправити готову продукцію до споживача, молоко необхідно зібрати з кожного селянського двору (якщо немає молокоприймального пункту), доправити до заводу і піддати обробці, запакувати, відправити на реалізацію. Не треба забувати, що в кожній ланці задіяно немало робочої сили, враховуються амортизаційні витрати, вартість пального, вартість обладнання, яке коштує дуже недешево. А ще витрати на логістику, націнки торгових мереж. Врешті-решт, переробник теж повинен отримати хоч якийсь прибуток, адже ми давно живемо не в Радянському Союзі, а в умовах ринкової економіки, де нічого не робиться задарма.

В країні необхідно створити умови, що стимулюватимуть виробництво якісного сирого молока. Так, наприклад, однією з умов є створення приймальних пунктів у кожному населеному пункті. Виникає можливість контролювати якість молока з кожного двору та вмотивувати виробників виробляти якісний продукт. У такому випадку ціна за селянську працю може бути справедливою.