Чотири роки у США. Два з половиною роки - у статусі "нелегал". Уманський студент по міжнародній програмі виїхав за кордон, аби побачити світ і спробувати залишитись в Штатах. У нього це майже вдалося. Але підвела ностальгія і патріотизм - він повернувся у країну, де народився...
- Коли ти їхав до Сполучених Штатів, якими були твоїсподівання?
Я мріяв про це ще зішколи. Дивився фільми, а потім мені снилась Америка. Мій старший брат два літа підряд їздив в США по програміWork and Travel. Він багато менірозказував про життя за океаном. Я навіть в УДПУ пішов вчитись, щоб поїхати по цій програмі. На другому курсіменіце вдалося. В літаку я був у станіейфорії. Летів зісвоїми одногрупниками, тому в дорозіособливо нічого не боявся. Страх прийшов вже потім. Ми поїхали кожен до свого роботодавця. Івже коли я сидів в автобусі, то зрозумів, що назад дороги може не бути. Я потрапив у країну посмішок, де на запитання "як справи" обов᾿язково скажуть - "добре".

- Тодіти вирішив, що залишишся?
- Так, у перший же день. Дорога була довгою. В мене був час подумати. Перша робота була - посудомийником у ресторані. Заробітна плата складала $8 за годину. Протримався там два тижні. Було дуже важко. Не міг звикнути до іншого часового поясу. Ночами переписувався по Інтернету з рідними, бо в Україні це якраз був день. Тому часто просипав роботу. І мене вигнали.
- Ти знав, якіскладнощічекатимуть на тебе з отриманням статусу нелегала?
- Насправді дуже важко відслідковувати тих, у кого прострочена віза. Крім того, можна отримати водійськіправа, вони видаються на 5 років. Це замість посвідчення особи. Його, до речі, теж можна отримати. Зазвичай це посвідчення видають на термін діївізи, але в Чикаго його можна оформити теж на 5 років.
- А як же імміграційна служба?
- Не такий страшний чорт, як його малюють. Мене Бог милував, мене це стороною обійшло. До моїх знайомих, правда, нагрянула "імміграшка" (так їїназивають нелегали). Їх сусід заклав, бо позаздрив новій машині, що хлопцікупили. На чесно заробленігроші, доречі. Знайоміпросиділи місяць в тюрмі. Я боявся, що вони про мене розкажуть "імміграшці". За одного нелегала вони б отримали $300. Але хлопцінікого не видали. Один потім поїхав додому, а решта двоєнайняли юриста. Отримали політичний притулок, досіживуть в США. Там краще не виділятися. Не порушувати закон, не працювати у великих компаніях, не відкривати свій бізнес. Я інколи не знав, що відповісти на "Слухай, а ти звідки?" Говорив, що з Росії.
- Як у Штатах з медициною. Тебе лікували, була медична страховка?
- Багато американців живуть без медичноїстраховки. Менівона теж була не по кишені. Одна моя знайома підвернула ногу, то їй лікування обійшлося в $12000. Інший знайомий потрапив в лікарню з харчовим отруєнням, пробув там один день. Згодом отримав чек на $3000. Хворіти там невигідно. Крім того, лікарняний ніхто не оплачує. В аптеках без рецепта можна купити лише примітивніжарознижуючізасоби чи таблетки від головного болю.
- Скільки років ти планував прожити нелегалом в США?
- Нічого я не планував. Просто хотів пересидіти до кращих часів. Коли їхав, менібуло 19 років. Я ще не знав чого хочу. А там я міг працювати, знімати квартиру, мати машину, подорожувати - івсе це на зарплату $1200. Спочатку я купив собівелосипед. Потім була перша машина Ford. Там вона коштувала недорого. А у нас на таку автівку треба було працювати десятиліття. Мені подобалося, що я міг собіце дозволити.
- А ти пробував отримати Грін Кард?
- Це заповітна мрія кожного нелегала. Я знав, що найпростіше - це одружитись. Можна фіктивно, можна не фіктивно. Але в любов між нашими та американцями мало хто вірить. Якщо дівчина - українка, а хлопець - американець, то це ще ймовірно. Нашідівчата гарнігосподині, хорошіматері, тому хлопціза них дуже чіпляються. А от в наших хлопцях їх дівчата анітрохи не зацікавлені. Фіктивний шлюб коштуєвеликих грошей, близько $10000. Крім того, я не міг переступити своїпринципи. Сумнівався, що когось там полюблю.
- Коли ти вирішив повернутись додому?
- Це смішно прозвучить. Я вже жив в США більше трьох років. Ми з друзями дивились передачу "Діти напрокат". Ітут меністало зрозуміло, що я хочу сім'ю, дітей. В Українізалишилась людина, з якою хотів зв'язати своєжиття. Тому вирішив дати собіще рік, щоб відробити гроші, витраченіна поїздку. І повертатись додому. Працював на двох роботах. Спав по 4 години в день.
- Ти покинув США по своїй волі чи тебе депортували?
- Я сам приїхав в аеропорт ікупив квиток. Головне - це мати непрострочений закордонний паспорт. Мене лякали всілякими історіями. Але коли ти добровільно покидаєш країну, тебе ніхто не чіпає. Я дуже боявся, але все пройшло нормально. Всього я пробув в США 50 місяців. День у день. Для мене це трохи символічно - 50 місяців, 50 штатів.
- Що ти привіз із США в Україну?
- Найціннішим був, мабуть, досвід. А ще у мене дуже сильно змінились погляди на світ. Деякімоїзнайомікажуть, що я тепер як інопланетянин. Справді, великий контраст. У США міцне громадянське суспільство, великі можливості. І українці там - згуртовані, доброзичниві люди. Принаймні, на чужині вони краще ставляться один до одного. В Україні якась дивина - кого не виберемо, усе одно той працює не для народу. Дивно бачити - наші люди мало посміхаються. В магазині можуть нахамити. Якась неповага до своїх земляків, до себе самого.
- Ти ще віриш в "американську мрію"?
- Добре там, де нас нема. Студентам я радив би добре подумати, перед тим як залишатись в США. Краще довчитись в Українііпоїхати з дипломом. Без освіти в Штатах можна знайти роботу хіба в сферіобслуговування. Я зможу повернутись в США через 5-10 років. Але поки що не планую. Вирішив продовжити навчання.