Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон) продавець (виробник) зобов’язаний передати споживачу (покупцю) продукцію належної якості й надати документи, які підтверджують її належну якість.
Неналежна якість продукції передбачає наявність в ній недоліків.
Товари неналежної якості можна поділити на три умовні групи:
товари, які мають недоліки;
товари, які мають істотні недоліки;
фальсифіковані товари.
Істотні недоліки, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікація товару підтверджуються за необхідності висновком експертизи.
Продавець (виконавець, виробник) зобов’язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи товару (продукції), яка проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника).
Зауважуємо, що недоліком є будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред’являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
      Якщо ж недолік робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:
він взагалі не може бути усунутий;
його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;
він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором, то це є істотний недолік товару.
       Що стосується продукції виготовленої з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів та послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само неправомірне відтворення товару іншої особи – це фальсифікована продукція.
      Отже, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:
пропорційного зменшення ціни;
безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
       У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
вимагати заміни товару на такий самий товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Споживач має право пред’явити одну із зазначених вимог, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу.
     Слід пам’ятати, що вимоги пред’являються протягом встановленого гарантійного строку – строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов’язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв’язку з введенням її в обіг.
Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до продукції.
       Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров’я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком.
Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.
     Забороняється продаж продукції (товарів), на яку не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів строк (термін) придатності, а також строк (термін) придатності яких минув.
На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 172.
До сезонних товарів, гарантійні терміни за якими обчислюються з початку відповідного сезону відносять:
одяг, хутряні та інші вироби:
весняно-літнього асортименту – з 1 квітня;
осінньо-зимового асортименту – з 1 жовтня;
взуття:
зимового асортименту – з 15 листопада по 15 березня;
весняно-осіннього асортименту – з 15 березня по 15 травня;
та з 15 вересня по 15 листопада;
літнього асортименту – з 15 травня по 15 вересня.
      При обміні товару (продукції) його гарантійний строк обчислюється заново, починаючи з дня обміну.
Вимоги пред’являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.
     Стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право пред’явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років.
Належним строком виконання гарантійних зобов’язань залишається гарантійний строк. Поряд з цим, Закон встановлює строк (термін) придатності та вводить строк служби.
        Основною відмінністю гарантійного строку від строку служби є об’єм гарантій виробника. Протягом гарантійного строку виробник несе відповідальність за належну роботу (застосування, використання) продукції, а протягом строку служби – виробник (виконавець) гарантує її безпеку та несе відповідальність за істотні недоліки, що виникли з його вини.
      Закінчення строку служби продукції (товару), на яку встановлено строк служби, не звільняє її виробника від зобов’язань по безоплатному усуненню недоліків товару, допущених з вини виробника. При цьому саме продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача) мають доводити, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.
       Вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документа (касового, товарного чека тощо) встановленого зразка, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, – технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.
                                                                 

Ірина Поліщук, юрист