Московський дослідник родоводу Ахматової Вадим Черних твердить, що прадід поетеси по батьківській лінії, Андрій Горенко, походив із кріпаків поміщика Орлова, з села Матусів Черкаського повіту Київської губернії (тепер це Шполянський район). Народився Андрій Якович десь близько 1784 року. Призов у грудні 1805 року до армії по рекрутській повинності став для нього справжньою путівкою у життя – чоловік, який народився кріпаком, помер дворянином, а такі випадки в Російській імперії ставалися нечасто.
 

Дворянський титул Андрій Горенко виборов буквально на полі бою. Почав службу рядовим у 41-му єгерському полку, у складі якого брав участь у російсько-турецькій війні 1806—1812 років. Воював у Валахії та Болгарії. У 1810 році відзначився у битві біля ріки Темрук, де було взято в полон самого командувача турецького війська пашу Пехлівана. Коли розпочалася Вітчизняна війна 1812 року, Горенко бився з французами під Красним і Бородіном. За Бородінську битву Андрій Якович одержав срібну медаль. Пройшовши з полком увесь шлях до Парижа, він за взяття французької столиці нагороджений ще однією медаллю.
Під час війни з Наполеоном Андрій Горенко заслужив звання унтер-офіцера. Це звання дало змогу колишньому рекрутові одержати право на одруження. Він узяв шлюб із дівчиною, на ім'я Мар'яна (на жаль, про неї нічого не відомо).

А в грудні 1815 року Андрій Горенко став прапорщиком – у царській Росії це було перше офіцерське звання. Відповідно до тогочасних законів, кожен офіцер автоматично ставав дворянином, щоправда, передавати дворянство у спадок не міг.
Утім, син Андрія Яковича Антон (1818—1891) обійшовся й без цього. У 14 років він став юнгою Чорноморського артилерійського училища. Був професійним військовим, брав участь у Кримській війні й обороні Севастополя, одержав орден Св. Анни ІІІ ступеня і орден Св. Володимира IV ступеня, чим набув потомственне дворянство. Дослужився до звання полковника. Дружина Ірина Іванівна народила йому двох синів, серед яких був і Андрій (1848—1915), батько Анни Ахматової. Андрій Антонович служив на різних судах штурманом, згодом перейшов на цивільну службу, де дослужився до звання статського радника. Після цього Андрій Горенко залишив свою родину, чим викликав багаторічну нелюбов до себе з боку дочки Анни. Утім, коли він тяжко захворів, поетеса доглядала батька до самої його смерті...