Цікаві легенди й перекази, пов'язані з ними. Давайте разом з вами, шановні читачі, спробуємо вгадати – де, в яких таємничих напівруїнах польських палаців і замків могли залишитися скарби. Не обов'язково це срібло-золото, це ще й скарби пам'яті нашої землі...

У палаці корсунського Стеблева жив польський шляхтич Август Доброгост, прозваний "князем-козаком". Закоханий був у все українське настільки, що просив називати його Миколою, співав українських пісень, щороку їздив з чумаками до Криму по сіль, а потім сам її продавав на базарі... Навряд чи в часи дивакуватого князя в палаці водилися великі скарби. Зате опісля в тому ж маєтку в Стеблеві жив Герман Головінський – знаменитий колекціонер старовини, книг та гравюр. У нього гостювали знамениті польські митці, найвідоміший з яких – класик польської літератури Адам Міцкевич. Зупинявся тут на два тижні під час подорожі з Петербурга до Одеси. До речі, пізніше Міцкевич присвятив Стеблеву і Герману та Емілії Головінським декілька рядків...

Цікаво: де нині величезне зібрання з двох тисяч гравюр колекції Головінського? Де ліжко, над яким він у маєтку чіпляв табличку: "Тут спочивав Адам Міцкевич"?..

У самому Корсуні добре зберігся палац небожа польського короля Станіслава Понятовського. Тут гостювала інша знаменитість – цісар Австрії Йозеф Другий. Пізніше палац перейшов у власність російських дворян Лопухіних. Тепер щодо того, що тут було у "дожовтневі часи"... Можна навіть не рахувати скульптури знаменитих Торвальдсена і Канови – найбільший інтерес має те, що було знайдено на території Черкащини і залишене в колекції власників палацу. Тут зберігалася одна з двох половецьких баб, знайдених на території нашого краю, а ще – таємничі срібні чаші і важкий золотий келих з гербом Московської держави. Історик Похилевич вважав, що це були трофеї якогось корсунського козака, які він привіз з успішного походу на Москву 1619 року. Де це все нині?..

А ось Таганча на Канівщині точно не зберегла скарби Юзефа Понятовського, який тут мав маєток і повстяну фабрику. Бо перерили тут все ретельно, коли в радянські часи перетворювали маєток на тюрму. Пожежа в 1990-х знищила чимало, уціліли тільки два колишні будинки для челяді, де тепер квартири таганчан, та колишня економія, де тепер – сільський магазин...

Мало хто знає, що неподалік від замку Шувалових у Тальному є могила Софії Потоцької – тієї самої, на честь якої збудовано парк "Софіївка" в Умані. Цікава легенда, пов'язана з нею. Кажуть, коли удова "некоронованого короля" Речі Посполитої померла 1822 року в Берліні, то з дозволом на перевезення її тіла в Україну німецька влада довго зволікала. Донька Ольга одягла тоді мертву матір у дорожню сукню й капелюх, нафарбувала, вклала до руки віяло і посадила до карети – так і перетнула з нею кордон. Спершу Софію поховали в Умані. Але коли церкву, де було поховання, пошкодив землетрус – перепоховали в Тальному. Неподалік від тальнівського парку до сьогодні зберігся невеликий старовинний костел і будинок управителя зі скульптурами левів біля ганку...

Звісно, найкрасивішим у області польським замком залишається замок Даховських у Леськовому на Монастирищині. Навіть після більшовицького перевороту і еміграції законних власників замок весь час залишався оповитий таємницями. Цікаво, коли й куди поділася дивовижна масивна скриня, вкрита старовинним загадковим різьбленням – та сама, яка, за спогадами очевидців, стояла у Малому салоні, між бронзовими з позолотою метровими канделябрами, біля стіни з дорогоцінними картинами Юзефа Хелмонського і Генрика Сємірадського? Куди поділися венеційські дзеркала, срібло, кришталь і порцеляна родинного посуду, колекція польських, англійських та французьких книг? Все це щезло одразу після приходу більшовиків чи було вивезене з підвалів замку в часи Другої світової війни, коли тут був шпиталь для льотчиків німецького "Люфтваффе"? Загадок багато, тим більше, що навіть територія замку – формально військовий об’єкт під опікою Міноборони України. Не даремно ж у цьому замку знаменита уманська письменниця Марина Павленко у одній зі своїх книг навіть привидів "оселила"...

Прикметно, що автор книги "315 польських замків і резиденцій в Україні" Дмитро Антонюк лише про один польський маєток на Черкащині написав, що нині він реставрується власником-приватником. Це садибний дім у стилі курортного польського містечка Закопане (очевидно, родини шляхтичів Гуляницьких) – у Чайківці на берегах притоки Гірського Тікича – струмка Босівка...

Польська історія гине. Не шануючи історії власної, хіба думатимеш про історію іншого народу?..