Відзнято і змонтовано вже 100 хвилин козацької стрічки за мотивами казки Сашка Лірника. Автори збирають гроші на постпродакшн картини

Повнометражний художній фільм «Казка про Чорного Козака» знімало творче об'єднання «Народне кіно» у різних областях України.

За словами режисера - аматора Владислава Чабанюка, у фільмі знімалися непрофесійні актори, а всі, хто допомагав - робили це в якості волонтерів.

«Позаду десятки знімальних днів, сотні волонтерів, які допомагали його знімати: без бюджету, без гонорару, без держпідтримки. Сьогодні ми маємо 100 хвилинний змонтований фільм-казку, де героїзм і романтика козацького часу переплітається з сьогоднішнім днем», - сказав Чабанюк.

При цьому він додав, що зараз творча група збирає гроші на постпродакшн картини, який неможливо зробити безкоштовно.

Як розповіли автори картини, ідея фільму «Казка про Чорного Козака» виникла у 2008 році у двох вчителів із села Легедзине: вчителя фізики та інформатики Миколи Кулика та вчителя історії, директора краєзнавчого музею Владислава Чабанюка. Останній написав сценарій за мотивами казки Сашка Лірника, ввівши велику кількість абсолютно нових героїв і ситуацій.

«Кіноказка «Чорний Козак» - це проникнення в минуле, в світ наших прапрадідів, окантований переживаннями і героїкою козацької доби; це світ вічної боротьби добра зі злом, любов'ю із забуттям і смертю. Персонажі фільму шукають щастя, навіть не здогадуючись про це. Втім, кожен з нас шукає своє щастя у своєму маленькому світі, і одночасно, в нескінченності Всесвіту», - зазначає режисер.

Події фільму розгортаються в в ХVII ст. в селі Сабадаш під Жашковом. «Козацька вдова Ганна зазначає, що хтось вночі став допомагати їй по господарству. Влаштувавши засідку, вона бачить козака, одягненого в чорне і закохується в нього, але дізнається страшну історію. Козак цей виявився проклятим сотником за те, що заснув на посту і козацьку сотню вирізали татари. І лише один цей козак вижив. Тепер він лише вночі може вийти, щоб допомогти людям. Якщо запізниться до сходу сонця - залишиться там назавжди», - повідомляється в синопсисі фільму.

За словами творців стрічки, мета проекту - створити перший український народний фільм, в якому не задіяні професійні актори. Однак професіоналів тут вистачає - це звукорежисери, гримери, костюмери.  

Как рассказал Чабанюк, главные роли в фильме достались его друзьям и знакомым. Так, татар сыграли активисты исторического клуба «Росичи», а героя ленты сыграл генеральный директор проекта «Козацька Чайка Пресвятої Покрови» Васлий Середенко. Кстати, есть в фильме одна профессиональная актриса  – Марина Юрчак.

У створенні народної картини також брали участь групи «Даха-Браха», «Тарас Чубай», «Піккардійська терція», «Гуляйгород»і Андрій Середа з групи «Кому вниз», а також письменники брати Капранови, директор львівського «Музею ідей» Вадим Васильчук, казкар Сашкол Лірник, історик і полтітолог Денис Богуш.

Крім того, консультували в питаннях кіновиробництва у питаннях режисери Неомі Умань (Америка) і Ісан Розумний (Канада), а також теледизайнер Борис Денисевич і скульптор Микола Теліженко.

Станом на лютий 2014 року, бюджет прямих грошових витрат фільму склав вже більше 300 тисяч гривень. Для завершення робіт необхідно 136 000 гривень на пост-продакшн і на підготовку фільму до умов кінопрокату. Також планується перезняти 3 епізоди в деяких сценах. На «Спільнокоште» авторам поки вдалося зібрати 1550 гривень. Вони просять всіх небайдужих до українського кіно і у кого є така можливість, пожертвувати гроші на його створення. Зробити це можна на сторінці фільму на «Спільнокоште», пише видання Коментарі

Довідка:

Історія кіно в сільській школі почалася в 1993 році, коли Кулик та Чабанюк стали ініціатором створення дитячої кіностудії. Основною тематикою якої стала історична тематика. Сьогодні творчий доробок студії - 28 фільмів, 8 з яких - художні. У 2000 році студії було присвоєно звання «народної».

Роботи студії демонструвалися в 14 країнах світу: Іспанії, Франції, Німеччини, Голландії, Албанії, Польщі, Румунії, Канаді, Кореї, США, Мексиці, Ірані, і в Росії. Кормі того, окремі стрічки є переможцями 17 міжнародних та українських фестивалів, а практично всі фільми демонструвалися на провідних телеканалах країни і декількох каналах канадського і французького телебачення.