Першим жіночим учбовим закладом Умані була приватна жіноча прогімназія Розалії Семенцової, відкрита у 70-х роках ХIХ століття.  У 1886 році розпочала діяльність приватна жіноча прогімназія О.В. Левицької, яка 30 травня 1906 року  була перейменована в гімназію.  У цей період гімназія ще не мала свого приміщення і тому наймала будинок, площею 120 кв. сажень (сажень – 2, 134 м). На його утримання витрачалося до 20000 крб. В гімназії було 7 основних класів і один підготовчий. Плата за навчання у підготовчому класі складала – 50 крб., а в основних – 100 крб. на рік. 

У 1909 - 1910 роках коштом О.В. Левицької було побудовано цегляний, двоповерховий будинок, який розташовувався у Штабному провулку (зараз вулиця Червоногвардійська). Кожен поверх мав внутрішній коридор  шириною 3 аршини (аршин – 0, 711 м), висотою 6 аршин. На першому поверсі розміщувалось шість великих кімнат і дві малих - канцелярія і служительська, на другому поверсі шість великих кімнат і три малих - кабінет лікаря, кабінет начальниці і буфет. Будинок було обладнано водогоном, гасовим освітленням. Вентиляція залу і класів проводилася через вентилятори в стінах і кватирки. Біля гімназії знаходилося просторе подвір’я і невеликий садок. Садиба гімназії мала форму прямокутника площею  630 кв. саж. Будівельні роботи були виконані не якісно, тому через два роки виникла потреба замінити підлогу на першому поверсі, через ураження деревини грибком.(«Отчет попечителя Киевского ученого округа о состоянии женских гимназий и прогимназий за 1911 год»- Киев, 1912г. – с.52).

У різні роки педагогічний колектив жіночої гімназії мав різний склад викладачів. Наприклад у 1911 році він складав 19 осіб, у 1912 році – 22 особи, а у 1913році - 21 особу.  

Загальне уявлення про склад  учениць гімназії  можна скласти з відомості на 1 січня 1913 року.   Загальна кількість учениць складала – 233 особи. З них: православних- 60, римо-католиків-19, інших християнських віросповідань-3, іудеїв- 151.

За станом:

-  чиновників – 22;

-  із духовного звання – 6;

-  почесних громадян і купців – 5;

-  міщан і цехових – 176;

-  селян – 24;

Крім загальноосвітніх предметів в гімназії викладали малювання, співи, музику та виразне читання.

Для розширення  кругозору  учениць, організовувалися екскурсії. Так у 1911 році для учениць 1 і 2 класів під керівництвом вчительки географії  організовано було дві екскурсії.  Одну в Софіївку, де оглядали оранжерею, молочну ферму та пасіку. Другу в с. Піківець. Вчителька показувала ученицям різні породи дерев, каменів. («Отчет попечителя Киевского ученого округа о состоянии женских гимназий и прогимназий за 1911 год»- Киев, 1912г. – с.185).

Проіснувала гімназія до 1920 року.   У деяких публікаціях стверджується, що гімназія була закрита у 1917 році. Для спростування цієї інформації наводжу текст рекламного оголошення, яке подала в газету «Известия исполнительного комитета Совета Рабочих и Крестьянских Депутатов Уманщины» від 12 липня 1919року О.В. Левицька: « Гимназия А.В. Левицкой – в виду распространившихся ложных слухов о закрытии моей гимназии, считаю долгом осведомить родителей учащихся, что гимназия будет существовать, как и существует уже 33 года». Нова держава поставила першочергове завдання перебудувати стару освіту.  На базі колишньої жіночої гімназії, що уціліла від  пограбувань в дні громадянської війни, було відкрито у 1921 році трудову школу, яку у 1932 році реорганізували в десятирічну школу №7,зараз це загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №7 - колегіум

1-ша Селянська Українська гімназія ім. Б. Грінченка.

У 1917 році в місті відкрилися нові гімназії. 15 жовтня 1917 року в урочистій обстановці, з проведенням молебня було відкрито 1-шу Селянську Українську гімназію ім. Б. Грінченка. Директором гімназії був Іван Миколайович Олексієв. Відомо декілька прізвищ вчителів: П.К. Дерещук, І.І. Кучеренко. Вчителем історії, географії, російської, української та латинської мови з 1917 по 1920 роки був П.П. Курінний – відомий археолог, краєзнавець, засновник і першй директор Уманського краєзнавчого музею. У листопаді 1917 року у приміщенні гімназії П.П. Курінним було відкрито невеликий музей. Цей музей знаходився спочатку в приміщенні гімназії по вул. Садовій, 16 (тепер тут музична школа).  У серпні 1918 року між гімназією і приватним повіренним П.Ф. Курінним (батько П.П. Курінного) було укладено договір, про аренду на 2 роки чайної для інтернату гімназії. З 1921 року гімназію перейменували в 1-шу Трудову Селянську школу. Їй було надано новее приміщення - колишній арештний будинок , зараз старий корпус загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №11. Туди ж перемістили і  музей. 980 експонатів було розміщено у п’яти відділах: археологічному, церковному, історичному, етнографічному, нумізматичному. З 1921 по 1924 роки директором школи був П.П. Курінний. (Трудовий список П.П. Курінного).

В місті відкрилося 2 єврейські гімназії. Про єврейську гімназію М.Д. Векслера відомо те, що у травні 1917 року у  будинку жіночого комерційного училища Є.В. Браіловської по вул. Дворцовой №26 з 3-х годин дня до 6-ти годин вечора йшов прийом учнів перших чотирьох класів в приватну чоловічу єврейську гімназію М.Д. Векслера. В серпні приймалися заяви в V і VI класи. Другою була єврейська чоловіча гімназія, яка належала громадському рабину Б.І. Конторщику. В газеті «Голос Умани» від 9 червня 1917 рокуповідомлялося « Прийом прошений в Общественную Еврейскую гимназию, учрежденную Б.И. Конторщиком, будет производиться до 30-го сего июня ежедневно (кроме суббот и еврейских праздников) от 12-ти до 13-ти часов дня в помещении гимназии (Базылянский переулок д. Берлина против д. И.Я. Френкеля).

Давидюк В.М.

Науковий співробітник науково-дослідного відділу історії (давній період)