В одних країнах 1 квітня називають Днем сміху, в інших - Днем дурня. Принаймні, так вважають в Англії і США, а в Шотландії - «Днем зозулі», в Японії - «Днем ляльки» і зовсім вже неделікатно називають своє першоквітневе свято жартів в Італії - «День дурня». В Україні ж це «День сміху». Правда, не дарма стверджує народ: коли на носі квітень, нікому не вір!
1 квітня - цей День не внесений ні в які календарі знаменних дат і всенародних свят, але його цілком можна віднести до міжнародних, оскільки він з однаковим успіхом відзначається і в Україні і в Росії, і в Німеччині, і в Англії, і у Франції, і в Скандинавії , і навіть на Сході.
Кожна людина любить поприколюватися над ким-небудь, пожартувати або розіграти, але один день в році цим займаються абсолютно всі, від дитини до дорослого, від студента до ділової людини. Але ось чому цей день припадає саме на перше квітня, точно сказати ніхто не може.
На цей рахунок існує кілька версій, одні приписують зародження цього свята Стародавньому Риму, де в середині лютого (а зовсім не на початку квітня) святкувалося свято Дурних. Апулей вважав, що в древньому Римі першоквітневий обман був пов'язаний зі святом на честь божества Сміху.
Інші стверджують, що це свято зародилося ще в стародавній Індії, де 31 березня відзначали свято жартів. Також є припущення, що 1-го ж квітня в стародавньому світі жартували тільки ірландці, та й то в честь Нового року. Ісландські саги свідчать, що звичай обманювати 1 квітня, був введений богами на згадку про Скадею, дочку Тіасса.
Ще за однією версією, звичай жартувати 1 квітня, пов'язаний з перенесенням нового року. До другої половини XVI століття, європейський новий рік починався в кінці березня. До цієї події готувалися, ходили один до одного в гості, дарували подарунки. Сама зустріч Нового року відбувалася 1 квітня. Пізніше, за указом французького короля, початок року офіційно стали відзначати 1 січня, але багато підданих продовжували святкувати 1 квітня. Щоб зжити старі традиції, їх стали називати "першоквітневими дурнями", стало модним їх розігрувати і висміювати.
Є й версія, за якою цим святом ми зобов'язані неополітанському королю Монтерею, якому на честь свята з нагоди припинення землетрусу піднесли рибу. Через рік цар зажадав точно таку ж. Такої ж знайшли, але кухар приготував іншу, дуже схожу. І хоча король розпізнав підміну, він не розгнівався, а навіть розвеселився. З тих пір і увійшли в звичай першоквітневі розіграші.

Коли й ким це свято було завезено в Росію - точно не відомо, але в роботах багатьох письменників і поетів кінця XVII століття присутні рядки про першоквітневі розиграші. Наприклад, Олександр Пушкін написав:
Брови царь нахмуря, говорил вчера:
"Повалила буря памятник Петра."
Тот перепугался: "Я не знал! Ужель?"
Царь расхохотался: "Первый, брат, апрель..."
В Росії першоквітневі розиграші затвердилися після того, як один раз жителі Петербурга рано-вранці були підняті з постель тривожним сполохом, звичайно попереджуючим про пожежу. Це було 1 квітня, і тривога була жартівливою. Відомо також, що в царювання Петра I трупа німецьких акторів обдурила в цей день і публіку, й правителя, виставивши на сцені замість п'єси транспарант із написом "Перше квітня". Петро не розсердився і лише сказав, виходячи з театру: "Вольності комедіантів".
В Україні 1 квітня ще називають брехливим днем або Марією-брехухою — одним із народних прізвиськ святої VI ст. Марії Єгипетської — день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня. Того дня дівчата дурили людей, аби верховодити майбутнім чоловіком.

Для цього дня українці мають приповідку: "Першого квітня — брехня всесвітня!".