Автор фотовиставки «Салям, Афганістан!» розповів про своє бачення цієї країни і враженнях про службу в ДРА
Російське видання Afganistan.ru, яке спеціалізується на афганській тематиці, днями розповіло своїм читачам про уманську фотовиставку присвячену Афганістану та опублікувало інтерв’ю з  автором виставки Сергієм Кравцовим.
 

Текст інтерв’ю:

У березні 2013 року в українському місті Умань відбулася персональна фотовиставка військового перекладача Сергія Кравцова, присвячена життю Афганістану в роки радянської присутності. За час служби в Демократичній Республіці Афганістан в 1986 - 1989 роках автор виставки зробив безліч знімків, присвячених життю цієї країни, і більш 20 років потому прийняв рішення представити свої фотографічні враження публіці.

- Сергій, Ваша діяльність як перекладача і фотографа була тісно пов'язана з Афганістаном. Коли Ви познайомилися з цією країною?

- Може здатися дивним, але вперше слово і назва країни Афганістан я почув в початкових класах школи на уроці історії. Наш викладач, розповідаючи про походи Олександра Македонського на Схід, часто згадував давні Грецію, Персію, Індію, і якось мимохідь, кілька разів, прозвучало слово «Афганістан» ... Його розповідь настільки мене захопила, особливо опис походів, битв, подорожей по маловідомих місцях, та ще й він акцентував нашу увагу на східній екзотиці цих місць, що я всерйоз навіть подумав - ось які колись були цікаві часи, ех, була б у мене така собі «машина часу», щоб хоч на якийсь час заглянути в те далеке минуле і побачити, хоч одним оком, ті загадкові землі.

- Тим не менше, спочатку Ваша служба не мала відношення до Афганістану.

- У мене вже й думки не було коли-небудь побувати в Афганістані, навіть після того, як на територію цієї країни був введений обмежений контингент збройних сил колишнього Радянського Союзу, я мало що знав про Афганістан, та й строкову службу в той час проходив практично в центральних округах СРСР ... І все ж шляхи Господні несповідимі! Життя  розпорядилося по-своєму сценарію. Навіть тоді, коли я вступив до інституту і повинен був вивчати польську та англійську мови, мене направили у групу з вивчення мов урду та англійської. Що ж, будемо вивчати Індію і Пакистан, подумав я. Але якась незрозуміла телепатія все продовжувала діяти, земля Афганістану навіть і не питала моєї думки і поступово притягувала до себе. І уявіть, на третьому курсі навчання в інституті, додатково, факультативом, нам почали викладати одна з державних мов Афганістану. Виявляється, це був тільки початок! І вже незабаром, ще до ладу не знаючи ні мови, ні країни, я почав збиратися в дорогу, назустріч долі.

- Що Ви відчували, коли вперше здійснювали посадку в Афганістані?

- Це можна було порівняти лише з посадкою космічного апарату на якусь віддалену, невідому планету, що загубилася серед безлічі космічних галактик. Так починалося знайомство з невідомим! Все вказувало на існування якогось зовнішнього первозданного спокою. Правда, так тривало недовго ... З цього моменту і почалося близьке знайомство з Афганістаном. Все було якось не так, інакше, цього не можна було приховати і тим більше не звертати уваги, відчувалася переміна зміни місця.

- Ви зробили свої перші фотознімки житті в Афганістані відразу після посадки?

- Перші враження від побаченого завжди сильні, я навіть забув про фотоапарат, який взяв з собою, і не відразу про нього і згадав. Потім усвідомив свою помилку і намагався надолужувати згаяне.

Найгірше і страшне, що ховалося за всім побаченим, це було усвідомлення того, що в країні йде війна і рано чи пізно мені доведеться відчути її жахливе дихання, зіткнутися лоб у лоб з її проявами, пізнати невідомий раніше страх! Але навіть цей все не зможе відвернути мене від прагнення краще пізнати землю, людей все те, що сьогодні ми просто називаємо Афганістан.

- І все ж Ви далеко не одразу зважилися представити публіці фотографії, зроблені в Афганістані 

- З 1986 по 1989 роки я побуваю в різних місцях цієї країни і мені буде що згадати і про що розповісти. Пройдуть роки, я дістану, зроблені мною фотографії, думки віднесуть мене в минуле, ще раз усвідомлюю - за кожним кадром, за кожною фотографією миті чийогось життя, адже це історія! .. Кожен хоче побачити те, що йому близьке і рідне, те, що об'єднує їх інтереси! То може, варто все ж...  Чесно зізнаюся, що мені складно точно сказати, коли прийшла перша думка про проведення фотовиставки, якось все складалося саме по собі.

- Розкажіть, яким Ви бачите Афганістан зараз?

- Особисто моя думка така - Афганістан сьогодні це найзагадковіша і недосліджена країна в світі, вона приховує в собі щось таке, що ще не всі усвідомили і не зрозуміли. В Афганістану існує якийсь космічний магнетизм і саме тому сторіччями він уміло приховує свої таємниці. Унікальна країна з колосальною історичною спадщиною, але, на превеликий жаль, більшості людей, як показує практика, мало що відомо не тільки про історію, а й про культуру, побут, звичаї, врешті-решт просто людей, які живуть у різних куточках цього східної держави.

- Ваші уявлення про Афганістан істотно відрізняються від поширених стереотипів сприйняття цієї країни в світі.Багато асоціюють Афганістан, почувши назву країни, відразу з бойовими діями, збройними конфліктами і постійною війною.

- Саме тому, мабуть, вперше в Україні, з метою більш широкого ознайомлення громадськості з Афганістаном, в місті Умань з 14 лютого по 15 березня мною була проведена персональна фотовиставка «Салям, Афганістан! Країна. Історія. Люди ».