Пенсія — не привід опускати руки. Колишній вчитель хімії, директор навчальних закладів Умані Василь Шевченко, перебуваючи на пенсії, написав книгу про своє рідне село — Коржову. Мрію про це Василь Степанович виношував багато років, але саме на пенсії нарешті втілив її в життя.

— Чому саме на пенсії?
— А коли ще? Майже все життя працював учителем. Був директором трьох навчальних закладів в Умані. Після виходу на заслужений відпочинок продовжував працювати. Був і слюсарем, і механіком. Загалом, мій робочий стаж, враховуючи концтабори і службу в радянській армії, складає півстоліття! Після того, як залишив активну працю, в мене з’явився час для задуманої давно справи — написати книгу про рідне село. Почав систематизувати матеріал, продумувати, як краще послужити громаді своєї малої батьківщини.
— Скільки часу збирали матеріал?
— Ідею написати історію рідного села виношував давно. А збирати і сортувати документи почав у 2000-му. З часом з’явився перший проект книги «Нарис з історії села Коржової». На сьогодні набралося два товстелезні томи. У них — як історичні довідки з музеїв району та регіону, так і спогади жителів села, розповіді про їхніх предків.
— Як і чому виникла ідея увіковічити історію рідного села?
— Так історично склалося, що місту завжди діставалось більше уваги, ніж селу. Люди переважно не знають, що звичайне сільце може багато цікавого про себе розповісти. Я хотів показати, що наше село — зі славним історичним минулим, з чудовими працьовитими людьми. А ще Коржова  знаходиться в дуже мальовничому місці, де зливаються води Ятрані і Ревухи, знаходиться старовинний водяний млин.
— Які факти і знахідки Вас здивували і вразили найбільше?
— Таких фактів дуже багато. Майже вся книга складається з цікавинок. Так, несподіванкою було дізнатись, що раніше в селі, за панування поміщика Владислава Підгорського (1890-1917), був англійський сад. До сьогодні на його місці збереглися окремі здичавілі садові рослини.
— Надрукувати книгу в наш час не так просто. Де знайшли кошти на видання?
— Так, зібрати матеріал, систематизувати його — це одне. Друк 150-ти примірників обійшовся у 25 тисяч гривень. Особистих заощаджень на це не вистачало. Але допомогли підприємці, школи.
— Які подальші плани? Чи не відчуваєте спустошення після того, як Ваше творіння побачило світ?
— Планую продовжити працю над книгою. Необхідно доповнити перше видання, друге — видати більшим тиражем. Людей цікавить історія свого краю.

Досьє:
Шевченко Василь Степанович
Дата народження: 7 квітня 1925 року
Місце народження: село Коржова Уманського району
З 1942 до 1945 року перебував в концтаборі. З травня 1945 року брав участь у бойових діях в рядах радянської армії. До 1950 року проходив військову службу. У 1947 році  закінчив школу механіків. У 1949-му р. — дивізійну партійну школу, а в 1950-му — Острозьке педагогічне училище. З вересня 1950-го по серпень 1954-го року стаціонарно навчався в Уманському державному учительському інституті (нині — Уманський державний педагогічний університет). Трудовий стаж — 50 років.
Нагороди: Орден вітчизняної війни ІІ ступеня, орден «За мужність» ІІІ ступеня, медалі «Ветеран праці», «Захисник Вітчизни» та інші.
Одружений. Має доньку Ліану та сина Юрія.