| 23 вересня 2012
 Пенсіонер увіковічив історію свого села

Пенсія — не привід опускати руки. Колишній вчитель хімії, директор навчальних закладів Умані Василь Шевченко, перебуваючи на пенсії, написав книгу про своє рідне село — Коржову. Мрію про це Василь Степанович виношував багато років, але саме на пенсії нарешті втілив її в життя.


— Чому саме на пенсії?
— А коли ще? Майже все життя працював учителем. Був директором трьох навчальних закладів в Умані. Після виходу на заслужений відпочинок продовжував працювати. Був і слюсарем, і механіком. Загалом, мій робочий стаж, враховуючи концтабори і службу в радянській армії, складає півстоліття! Після того, як залишив активну працю, в мене з’явився час для задуманої давно справи — написати книгу про рідне село. Почав систематизувати матеріал, продумувати, як краще послужити громаді своєї малої батьківщини.
— Скільки часу збирали матеріал?
— Ідею написати історію рідного села виношував давно. А збирати і сортувати документи почав у 2000-му. З часом з’явився перший проект книги «Нарис з історії села Коржової». На сьогодні набралося два товстелезні томи. У них — як історичні довідки з музеїв району та регіону, так і спогади жителів села, розповіді про їхніх предків.
— Як і чому виникла ідея увіковічити історію рідного села?
— Так історично склалося, що місту завжди діставалось більше уваги, ніж селу. Люди переважно не знають, що звичайне сільце може багато цікавого про себе розповісти. Я хотів показати, що наше село — зі славним історичним минулим, з чудовими працьовитими людьми. А ще Коржова  знаходиться в дуже мальовничому місці, де зливаються води Ятрані і Ревухи, знаходиться старовинний водяний млин.
— Які факти і знахідки Вас здивували і вразили найбільше?
— Таких фактів дуже багато. Майже вся книга складається з цікавинок. Так, несподіванкою було дізнатись, що раніше в селі, за панування поміщика Владислава Підгорського (1890-1917), був англійський сад. До сьогодні на його місці збереглися окремі здичавілі садові рослини.
— Надрукувати книгу в наш час не так просто. Де знайшли кошти на видання?
— Так, зібрати матеріал, систематизувати його — це одне. Друк 150-ти примірників обійшовся у 25 тисяч гривень. Особистих заощаджень на це не вистачало. Але допомогли підприємці, школи.
— Які подальші плани? Чи не відчуваєте спустошення після того, як Ваше творіння побачило світ?
— Планую продовжити працю над книгою. Необхідно доповнити перше видання, друге — видати більшим тиражем. Людей цікавить історія свого краю.

Досьє:
Шевченко Василь Степанович
Дата народження: 7 квітня 1925 року
Місце народження: село Коржова Уманського району
З 1942 до 1945 року перебував в концтаборі. З травня 1945 року брав участь у бойових діях в рядах радянської армії. До 1950 року проходив військову службу. У 1947 році  закінчив школу механіків. У 1949-му р. — дивізійну партійну школу, а в 1950-му — Острозьке педагогічне училище. З вересня 1950-го по серпень 1954-го року стаціонарно навчався в Уманському державному учительському інституті (нині — Уманський державний педагогічний університет). Трудовий стаж — 50 років.
Нагороди: Орден вітчизняної війни ІІ ступеня, орден «За мужність» ІІІ ступеня, медалі «Ветеран праці», «Захисник Вітчизни» та інші.
Одружений. Має доньку Ліану та сина Юрія.

1796

 

Коментарі


 

Для того щоб написати коментар потрібно авторизуватися. Немаєте аккаунта? Зареєструйтесь зараз