Під час роботи – уважний та зосереджений, пильно дивиться в камеру  та «ловить» неповторний момент зйомки, – саме таким бачать його колеги та знайомі. Проте не всі знають, що економіст за фахом, батько 3-х дітей, Олександр має улюблене заняття: вільний час присвячує виготовленню шкіряних виробів ручної роботи.

Про це пише umanportal.com

Майстер працює з різними видами шкіри, намагається з ювелірною точністю виконати тиснення, а чого тільки варте зробити кожен отвір для нитки, шов якої настільки рівний, що диву даєшся, як можна зробити його вручну, та ще й чоловікові?!     

Сором’язливо зізнається, що не любить публічності, але все ж погодився на інтерв’ю.

• Олександре, з чого почалося ваше захоплення виготовляти шкіряні вироби власноруч?
• Раніше, з існуванням кооперативів у 90-ті роки,  це було моїм головним заробітком. Тоді ми шили пояси і сумки у великій кількості. З появою турецьких шкіряних виробів із часом таке виробництво відійшло.
• Що стало поштовхом пригадати давнє ремесло і повернутися до виготовлення виробів зі шкіри?
• У мене порвався гаманець, я вирішив пошити новий, знайшов шкіру, що залишилася з давніх часів, зіпсував її 2 рулони, аж поки не пошив те, що хотів. Виріб показав знайомим – так і з’явилися перші замовники. Ось вже 4 роки створюю різноманітні моделі шкіряних гаманців та жіночих сумочок. 

• Звідки берете зразки виробів, фурнітуру, лекала?
• Ескізи малюю сам, лекала також роблю самостійно, а шкіру й фурнітуру купую в інтернеті.
• Працювати зі шкірою – досить нелегка і клопітка справа, що потребує посидючості та зосередженості. Звідки черпаєте натхнення для творчості?
• Працювати беруся тільки з гарним настроєм, тому що з поганим і нитка плутається, і фарба не лягає. Тому натхнення творити приходить тільки з позитивним налаштуванням, інакше нічого не вийде. Зазвичай, ідеї приходять уночі, думки про майбутній виріб не дають спати (посміхається).
• Скільки часу потрібно затратити, щоб пошити гаманець чи сумочку?
• На виготовлення невеликого виробу затрачається 3-4 години, а для об’ємного, з індивідуальним тисненням виробу, н-д, квітів, – декілька днів.
• Багато виробів знайшли своїх господарів?
• Мої вироби роз’їхалися не тільки по Україні, а й за кордон: до Литви, Польщі, Канади, Америки, Італії, Фінляндії та навіть Англії.

• Виникає бажання відкрити свою власну справу?
• Звичайно, виникають такі думки, але ще є куди рухатися, вдосконалюватися. У мої роботах немає повторів, я пропоную замовникам моделі, враховуючи їхні побажання, тож весь час придумую нові зразки.
•   Під час роботи над виробом ви вкладаєте багато часу, енергетику, частинку душі. Що відчуваєте, коли замовник задоволений вашою роботою?
• Я отримую величезне задоволення, для мене найкраща нагорода – вдячність покупців.
• Ваші сини не бажають перейняти ремесло батька?
• Старший обрав професію військового, а менший має вже непогані навички шиття, шиє примітивні поки що моделі.

Автор: Після інтерв’ю з розповіді Олександра я дізналася, що це ремесло перейшло до нього ще з прадіда, який був сліпим чоботарем, але чоботи шив навдивовижу гарні та й машинка від нього дісталася у спадок, спочатку – батькові, а потім – йому. Розповідаючи це, я помітила, що очі співрозмовника злегка стали сумними (адже знає справжню ціну важкої праці зі шкіряними виробами). А ще Олександр скромно зізнався, що вміє стригти, і це в нього виходить досить непогано, отож має вже кілька ремесел, тож уміє заробити на шматок хліба.

Роздумуючи про талановитих та цікавих особистостей, подумала, що багатство Уманщини становлять саме вони, люди, які мають величезний потенціал та бажання самовдосконалюватися.

Чекайте у рубриці «Умільці Уманщини» наступних цікавих розповідей.