Уманчанці Марії Колісник може багато хто позаздрити, адже у свої 20 років вона вже стала найзначнішою мотогонщицею нашого міста і встигла досягти  в цьому виді спорту вже чималих висот.

З цією непосидючою дівчиною ми познайомилися на мотокросі, що проходив в нашому місті ще восени. Тоді поборотись за першість у цих змаганнях приїхало багато досвідчених мотогонщиків з усієї України. У загальному заліку своєї вікової групи Марія виборола бронзу, зайнявши третє місце. Проте засмучена цим результатом всім друзям і до сьогодні каже: «останнє».

Нині дівчина посилено готується до нового сезону та нових перемог
   - Спорт у моєму житті займає чи не найголовніше місце, – говорить Марія Колісник. - Скільки пам’ятаю себе, завжди займалась якимось видом спорту Спочатку це був футбол. Його я донині вважаю найкращим серед всіх спортивних дисциплін.
 

Зі світом мотокросу Марійку познайомив батько - мотогонщик із 12-ти річним стажем.
– Мотогонками я захопилася два роки тому завдяки батькові. Після того, як йому розповіли, що я «літаю» на мопеді він… вирішив подарувати мені мотоцикл, щоб навчити правильно їздити. Відтоді мотоцикли –  моя слабкість. Перші ази у керуванні цим транспортом викладав тренер Андрій Пархоменко, а шліфував і вдосконалював навички тато.
 

Чи не щодня Марія тренується і вдосконалює свої навики. Дівчина зізнається, що найважче у цьому виді спорту – перебороти свій страх.
– Перегони на мотоциклах - це мотогонки не лише по треку, але і перегони в горах по скелях, виступ на змаганнях, їзда на мотоциклах по бездоріжжі та трамплінах, стрибки і трюки на мотоциклах. Ззовні стрибки виглядають видовищно, а в душі в цей час… навіть важко описати,які емоції переживаю, коли відриваюся від землі, і чекаю моменту приземлення. Проте ці відчуття ні з чим не порівняти. Це такий адреналін!
Додає:
– І ще є один секрет за який я люблю мотогонки. Щоразу коли мені вдається високий стрибок або крутий віраж, я бачу як світяться очі мого батька від гордості за мене, а ці моменти для мене чи не найцінніші.
 

Мотогонки це не лише досить небезпечний вид спорту, а й один із найдорожчих. Тому ним займаються, зазвичай, лише щирі відчайдухи та справжні поціновувачі цього виду спорту.
– Насправді мотогонки це дуже дороге захоплення. Найменше падіння завжди виливається у серйозні затрати. Коли мова іде про мотоцикли для кросів це вже витрати на порядок вищі ніж, скажімо, для звичайних мотоциклів. До речі, навіть наліпки, якими прикрашені мотоцикли спортсменів, купуються у спеціальних місцях або під замовлення.
Додає:
– Єдине у чому пощастило особисто мені, – сміється Маша. – то це в тому, що мені підходить дитячий одяг для мотогонщиків. На цьому вдається суттєво зекономити, адже одяг дорослого розміру коштує майже вдвічі дорожче.
 

Дівчина каже, що вона любить порушувати стереотипи:
Мотоциклетний спорт – не дуже жіночне захоплення. Проте дівчина-мотогонщиця – це незвично і мені це імпонує. До речі нещодавно у нашому мотоклубі почала тренуватися ще одна дівчина, вона на 5 років менша від мене, тож я вже не єдина в місті.
Окрім, спортивних досягнень Марія має ще й творчі. Дівчина пише вірші та дитячі казки. І вже має першу власну збірку під назвою «Моя».
До цієї збірки увійшла інтимна та громадянська лірика, а також вірші гумористичного змісту. До речі із гуморескою «Про пиріжки», я виборола перше місце на обласному поетичному конкурсі – зізнається Маша. А найяскравішою із казок написаних мною можу назвати сучасно стилізовану і написану у віршованій формі казку «Попелюшка», яку було поставлено у вигляді вистави на шкільній сцені.

Найбільшою спортивною мрією Марії Колісник лишається бажання поїздити на трасах Європейського стандарту, де проходять Чемпіонати Європи.   

- Саме така вражаюча траса є в Києві, дуже хочу відчути адреналін який викликає вона.

Досьє:
Дата народження: 7 січня 1993 року
Місце народження : Умань
Освіта: Студентка 3-го курсу УНУС факультет плодоовочівництва екології та захисту рослин;
Захоплення: вишивка, графіті, футбол, мотокрос, поезія, собаківництво, рослинництво,
Досягнення:Дівчина має власну збірку поезій та кілька поетичних казок
 

                                       текст Наталка Подуст, фото з власного архіву Марії Колісник