Вже у перші дні літа 26-метровий рушник з домотканого полотна, що нині мандрує Черкащиною, приїде в нашу Умань. І всього за 9 днів на ньому викладач кафедри української літератури та українознавства УДПУ Наталія Мамчур вишиє ділянку розміром 80х40 см традиційними орнаментами нашого краю. Кореспонденти « УМАНЬ.ІНФО» вирішили поспілкуватися з майстринею і  познайомити з нею своїх читачів.

З пані Наталею ми зустрілися у стінах Уманського педагогічного університету. Тут вже більше 10 років вона передає усі свої вміння та знання студентам.

Першу вишивку зробила … у 5 років.

Саме у дитсадку «Росинка» майстриня вперше познайомилась із мистецтвом вишивання. Спочатку просто спостерігала за вихователькою, яка умілими руками стібок за стібком  вишивала на полотні дивовижні малюнки. Пізніше, напередодні 8 Березня, та сама вихователька запропонувала кожному з вихованців вишити у подарунок своїй матусі малюнок… на картонці.
- Нам, дітям, роздала спеціальні заготовки – листи картону з малюнками, аби ми змогли своїми рученятами вишивати на тому ескізі. Краї хрестиків були відзначені дірочками, які треба було з'єднати стібками. Я вишивала із захопленням. Досі пам’ятаю той малюнок – великий півень, якого я вишила червоними нитками.
Додає:
- До речі, півнів на полотні люблю вишивати і досі. Адже цей птах – символ домашнього затишку.
       З кожним роком вона все більше і більше захоплювалась вишиванням. Спочатку це були нескладні орнаменти, згодом – у вишивці читався глибокий зміст. Вже у школі Наталя вишивала серветки, рушники, подушки і навіть скатертини. Вишивка удосконалювалася. На уроках праці педагог Моргун Надія Іванівна допомогла їй освоїти вишивку гладдю, а ще - рахунковий шов, косий хрестик, шов назад, стібок, вирізання,тощо.

З історією вишивки познайомив… університет

По закінченню школи майстриня вступила на філологічний факультет УДПУ. І під час пошукових експедицій з вивчення фольклору познайомилась з особливостями вишивки Уманщини. У кожному селі, де вона була, вивчала особливість та своєрідність орнаментів та стилів вишивки. А коли в університеті ввели спецкурс "Українська вишивка", з"явилась можливість вивчати усі тонкощі цього митсецтва.

- Вела його відома в даний час майстер народної вишивки, член Національної Спілки майстрів України Лідія Миколаївная Бебешко, - згадує майстриня. - Надзвичайний досвід передавала нам, студентам.
По закінченню вишу Наталія Мамчур залишилася працювати в ньому. Зараз вона не просто

майстриня, а науковець та дослідник. Жінка нині є керівником майстер-класу "Український рушник". Окрім того, вона займається відтворенням та збереженням усіх автентичних орнаментів, притаманних Уманщині.
 

Кожній похресниці по авторській сорочечці.

Колекція власних робіт вишивальниці нараховує вже не один десяток екземплярів, вона є учасницею багатьох виставок. Проте майстриня підкреслює – найбільше любить вишивати дитячий одяг.
- Дуже люблю вишивати дитяче вбрання. Маю п’ятьох похресниць. Усім їм вишивала сорочечки на хрещення. А племінникам, з нагоди першої стрижки, вишила сорочку та пошила шаровари. Дуже їм личило! – посміхається.
Додає:
- Вишивати потрібно з гарним настроєм та чистими помислами. Сорочку, наприклад, кажуть, бажано сісти вишивати у четвер зранку, на молодий місяць.  Тоді все вдасться, і людина, якій призначається річ, почуватиме себе в ній комфортно. Так, нещодавно звернулась до мене сімейна пара, вони попросили вишити їм на вінчання традиційне українська вбрання. Я з радістю взялася за цю цікаву роботу. Подобався і процес, і вже готовий результат. Подружжя роботою залишилось задоволене, що для мене найбільш приємно.
Жінка каже, що дуже любить вишивати білим по білому, технікою виколювання, тощо. Перевагу надає пастельним кольорам, а також традиційному червоному і чорному поєднанню.

«Вишивати рушник єдності – велика відповідальність!»

А от якою саме буде вишивка на 26-метровому рушнику єдності майстриня не розповідає:
- Звісно, я вже обдумую варіанти. Маю кілька ескізів. Проте остаточний макет вишивки будемо узгоджувати з черкаськими етнографами.
Питаємо, чи хвилюється майстриня перед таким відповідальним моментом.
- Звісно, хвилююсь, - посміхається вона. – Термін для роботи невеликий – всього 9 днів. Роботи чимало. А хочеться зробити все якнайкраще, бо розумію, що це відповідальність не лише перед собою, а й перед усім містом. Адже цей рушник зберігатиметься в обласному музеї, і на нього дивитиметься не одне покоління українців.Тому на полотні хочеться передати увесь зміст традиційних орнаментів, притаманних  Уманщині.

До речі, витончений естетичний смак та творчу майстерність Наталії Мамчур продемонстровано в сорочках, вишитих для учасників народного гурту «ГОНТА», який є лауреатом Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів народної творчості.
 

Біографія:

Народилася 1980 року в селі Сатанівка Монастирищенського району Черкаської області. Мешкає в Умані.
Освіта
2002 – закінчила Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти, українська мова і література» та здобула кваліфікацію вчителя української мови та літератури, українознавства і зарубіжної літератури.
2008 – вступила до аспірантури за спеціальністю 13.00.07. – теорія і методика виховання, на даному етапі працює над дисертаційним дослідженням на тему «Виховання естетичних смаків у майбутніх філологів засобами народного декоративно-прикладного мистецтва в процесі позааудиторної діяльності».
Професійна діяльність
З 2002 року працює в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини.
З 2004 року - викладач «Української вишивки» та керівник майстер-класу «Український рушник» на кафедрі української літератури та українознавства факультету української філології УДПУ імені Павла Тичини.
Співробітник науково-дослідної лабораторії «Етнологія Черкаського краю» УДПУ імені Павла Тичини
З 2009 року очолює секцію української вишивки Малої академії народних мистецтв.

2012 року - захистила кандидатську дисертацію та здобула науковий ступінь кандидата педагогічних наук.

2012 рік - лауреат конкурсу "Жінка року"(м.Умань) в номінації "Берегиня народних традицій".