Наприкінці Громадянської війни в селі Доброводи було створено три колгоспи: «Побут», «Перше травня», «Нове життя», які мали власні поля та господарчу частину. При кожному з трьох колгоспів функціонували дитячі садки, які у той час називалися дитячими майданами. Також, на території населеного пункту працював фельдшерсько - акушерський пункт, де досвідчений лікар Цабенко надавав кваліфіковану медичну допомогу хворим.

На території села Доброводи діяла семирічна школа, яка розташувалася в трьох приміщеннях.

Більшість місцевих жителів одразу пішли працювати в новостворені колгоспи, але були й такі, хто мав власну землю та худобу, тому вели власне господарство, працюючи лише на себе.

У 1929 році набув чинності закон «Про кооперацію і суцільну колективізацію господарств». Одноосібників було оголошено куркулями та середняками.

Голодомор, який у 1932 - 1933 роках, зненацька захопив Уманську землю, наклав трагічний та непоправний відбиток на життя села.

1932 рік, не зважаючи на те, що у сільськогосподарській галузі рік видався вдалим та плани продзаготівель було виконано і перевиконано, активісти – колгоспники ходили від хати до хати, відбираючи майно у «куркулів».

У ті страшні роки на території села Доброводи руками штучного голоду було знищено більше сотні людей.

У 1933 році, усі, кому вдалося вижити, повернулися знову працювати у місцеві колгоспи. І щойно життя поволі почало налагоджуватися, Уманщину знову затягнув морок репресій. НКВДисти приїжджали в село здебільшого вночі та безпідставно заарештовували людей, в подальшому відправляючи на каторгу або взагалі розстрілювали за присудом трійки.

Село продовжувало жити своїм повсякденним життям. Колгоспники сіяли і вирощували хліб та іншу сільськогосподарську продукцію, після чого урожай здавали в державу, взамін одержуючи сільгосптехніку.

І знову подув свіжий вітер надій, вдихнувши в село нове життя.

Але і цього разу всі плани та сподівання зруйнувала війна з фашистською Німеччиною, яка розпочалась 22 червня1941 року.

Колгоспники намагалися вивезти державне майно за межі країни, велику рогату худобу з колгоспних ферм переправляли за Дніпро, на полях здійснювали підпал достигаючого хліба. Багато усіляких подій сталося у роки Великої Вітчизняної війни на території села Доброводи, проте, 9 березня 1944 року, населений пункт було визволено від фашистських окупантів.

Життя знову завирувало. Толокою місцеві жителі відбудовували спалені хати, обробляли поля. Але, на жаль, 1947 рік видався неврожайним і знову почався голод.

У 1950 році діючі сільські колгоспи об’єднали, створивши колгосп імені Ворошилова, головою якого було обрано Михайла Надолинського.

Цього ж року було відведено нове приміщення під ферми для тварин, збудовано пташник, кілька приміщень для великої рогатої худоби.

Дівчата та жінки працювали доярками, свинарками, телятницями, а хлопці та чоловіки - фуражирами. Працювали весело, дружно, хоча й бракувало техніки.

У 1952 - 53 роках на території колгоспу було збудовано водогін, а у 1955 запровадили машинне доїння.

У 70-80- ті роки техніки в колгоспі стало вдосталь, зокрема, 35 тракторів, 7 зернових комбайнів, 2 кукурудзяних і 3 бурякових комбайни, 2 бурякопогрузчики.

Завдяки створеним сприятливим умовам для ведення сільськогосподарської діяльності, на колгоспних полях почали вирощувати високі врожаї зернових, соняшнику, цукрових буряків та інших культур.

14 березня 1994 року землі колгоспу були розпайовані між колишніми працівниками. Всього видано 703 паї на 1981 га землі.

У 2000 році на території села утворилась агрофірма «Добро», директором якої було обрано Анатолія Шалюка, а у 2002 році агрофірму було передано під керівництво Анатолія Кисіля, який і сьогодні є директором товариства «Легедзене», користуючись 1 243 га землі.

Згодом на території села Доброводи утворилось ще чотири фермерських господарства: «Зозуля», «Люта -7», «Світ-Лана ОЛВС» та «Кримяне».