Ім’я Гео́ргія (Ю́рія) Тереве́рка не надто відоме сучасникам. Втім, його земляки пишаються тим, що народився він (* 23 квітня (5 травня) 1888 р.) у с. Вільшана Слобідка, нині Уманського району Черкаської області.

1904 року закінчив тут однокласну церковнопарафіяльну школу. А 1907 року, шукаючи заробітку, переїхав до Тбілісі. Там працював поштарем. Своє ім’я вписав в історію тим, що став одним із перших українських планеристів. У 1910–1912 роках зробив понад 30 польотів на власноручно виготовлених планерах (серед них рекордний тоді політ тривалістю 1 хвилина 33 секунди), а також перший політ із пасажиром. А ще – розрахував і побудував літак, але не знайшов коштів, щоб придбати двигун.

На жаль, йому в молодому віці судилось померти від травм, що їх зазнав при катастрофі планера.

Авіація тоді ще тільки робила свої перші несміливі кроки, а «батько російської авіації» Микола Жуковський вже передбачав її величезне майбутнє і вмів захопити цим майбутнім своїх вихованців. Долетіла й до нього звістка про трагічну долю одного з перших авіаційних спортсменів Росії, вихідця з Уманщини Григорія Тереверка.

Днями, вшановуючи пам’ять земляка, праці якого стали в нагоді багатьом авіаконструкторам, представники Уманської районної влади, на чолі з заступником голови РДА Сергієм Рогальським, взяли участь в урочистому відкритті пам’ятника Георгію Тереверку, встановленого на його отчій землі.

Урочистою ходою пройшли місцеві жителі головною вулицею села, після чого до пам’ятника було покладено вінки та квіти.

Звертаючись до сільської громади, заступник голови РДА Сергій Рогальський зазначив, що Уманщина – священна земля, що породила величезну кількість талановитих людей та пережила чимало життєвих випробувань.

Святим обов’язком для себе жителі району, на чолі з головою Уманської райдержадміністрації Анатолієм Петренком, вбачають у відновленні та примноженні історико-культурних пам’яток, а також охороні тієї багатогранної спадщини, котру нам залишили наші предки.

І одним із таких кроків стало гідне вшанування

Довідково:

З дитинства він тягнувся до неба, до польотів. Хлопчиськом майстрував з вербових прутів моделі, а потім будував крила. Зістрибнувши на них з даху сараю, зламав ногу. Пішовши «в люди» у пошуках заробітку, поневірявся Росією, працював на млині, столярував. Нарешті, доля закинула його в старий Тифліс, де він влаштувався поштовим службовцем.

Працюючи на пошті, Тереверко не пропускав жодного журналу, жодної статті з повідомленнями про польоти, з кресленнями планерів і літаків. У 1908 році, зібравши трохи грошей, він побудував планер-біплан.

Піднімався планер в повітря на буксирній мотузці на висоту 5 - 6 метрів. Під час тридцятого польоту, який проходив вздовж схилу гори, Тереверко протримався в повітрі 1 хвилину 33 секунди. Це був перший всеросійський рекорд тривалості польоту на планері.

Домігшись цього успіху, Тереверко вирішив побудувати літак, але зіткнувся з проблемою браку коштів. Тоді за допомогу беруться його вірні друзі та пускають у хід підписний лист, але за нього вдалося зібрати всього лише 400 рублів.

Та далі молодому авіоконструктору доля, ніби-то, посміхнулася. Княгиня Воронцова - Дашкова, дружина намісника Кавказу, дізнавшись про труднощі авіатора, погодилася допомогти йому, але тільки за умови, що Тереверко продемонструє для княжої свити свої польоти на планері.

День 18 січня 1912 року видався непогожий, вітряний. Друзі відмовляли Георгія від призначених на цей день польотів, але представник княжни невдоволено буркнув: «Або польоти, або ніяких грошей». Довелося йти на ризик.

З-за сильного вітру планер перекинувся і з двадцятиметрової висоти упав на землю. Через три дні Тереверко помер. Так обірвалося життя цього талановитого самородка-авіатора...