На Майдані священики весь час були поруч із ними, допомагали, молилися, навіть записувалися в загони самооборони. Тому і нині нашим порадником ми обрали собі отця Романа Кураха, який служить в Ужгородському кафедральному Хрестовоздвиженському греко-католицькому соборі.

Суспільство чітко сказало: воно не хоче жити у бандитській державі

«Що б не трапилося, все слід сприймати з надією, — каже Роман Курах. — Для мене великим помічником у цьому є Папа Іван Павло II, якого називали «Свідком надії». У 1981 році, коли стався замах на його життя, він сказав у лікарні, що бачив, як одна рука стріляла в нього, а інша керувала кулею (тоді з нього витягли три кулі). Папа був свято переконаний, що тоді його врятувала Богородиця, що саме вона вела його все життя.

Пригадую, коли був у Польщі, побачив плакат Папи із закликом «Не бійтеся!». Це — 11-та заповідь. Звідки брав Папа цю силу?! Її дає Дух святий, який має Духа відваги перед обличчям смерті. Тому Іван Павло ІІ дивився в обличчя смерті й розумів, що вона безсила. Бо християнина не можна вбити. До того ж Біблія говорить, що людина має біологічне (біос) і вічне життя (дзое). Так-от, Папа від народження носив у собі дзое, а тому не боявся смерті й був авторитетом, особливо для молоді.

Пригадуєте його приїзд в Україну 2001 року? Цей приїзд був дуже важливим для нашої держави. Папа вже тоді благословив Україну на зміни, Господь це зробив через нього. Тоді він казав: «Молоде, ви ті, хто буде будувати країну, виводити її із тоталітарного режиму. Але свобода, яка чекає на вас, пов’язана з великою відповідальністю». Тоді він з великою надією дивився на Україну, українців. Через 3 роки відбулася Помаранчева революція. А що бачимо тепер – люди віддали своє життя за Україну. Це — молодь, яка народилася вже у вільній країні, вона готова віддавати за неї навіть своє життя. А це і є виявом найвищої форми любові.
У цього покоління українців є фактор надії. Тому можемо провести паралель з ізраїльським народом, коли той виходив з єгипетської неволі. Хоча це було скоріш згромадженням рабів, які не були ментально вільними. Вони довго ходили пустелею. Але поки йшли, народжувалося нове покоління, яке не знало фараона і рабського життя. Воно розуміло лише одне — що у важких умовах, у 50-градусну спеку їхня дорога пролягає лише вперед.

І це є у нас, де вже прийшли на світ ті, хто був народжений у пустелі. Їм ніхто не казав, що буде легко. Зате вони добре розуміють, що жити у бандитській державі не хочуть. Мені дуже запам’яталися слова одного чоловіка з Майдану, якого запитали: «Ви не боїтеся померти?», на що у відповідь прозвучало: «Ні, я боюся жити у державі, де правлять злочинці». Оце і є відповіддю всім тим, хто дотепер намагається повернутися у «совок».

Словаччина має за союзника НАТО, Україна — Господа Бога

«Те, що зараз відбувається, це працює Господь. Спочатку проводить терапію. Якщо не допоможе, візьме в руки скальпель і виріже з органа суспільства пухлину. Хворе суспільство приречене на смерть. Пригадаймо з історії, скільки народів померло, до прикладу, вавилонці! Де вони тепер?!

Буде важко, але ми не перша країна, яка це переживає. Згадаймо Грузію. Ми також станемо державою, яка покаже, що ми самодостатня нація, яка може самоорганізуватися. У своїй історії українці вже пройшли чимало випробувань. Чого варті тільки три Голодомори! Але ми вижили тому, що Господь був із нами. Є такий вислів — сила війська визначається силою його союзника. Якщо, до прикладу, Словаччина має за союзника НАТО, то Україна — Господа Бога. І він це вже показав. Бо бачить, як нам важко, як нація хоче жити, як не хоче повертатися в країну рабства. Вороги забувають про цю річ. З нами Бог, він як ніколи готовий боронити нас, бо бачить, на чиєму боці правда.

Росія ж не має що запропонувати, крім солдатського чобота. Подивіться на Крим — це рейдерство ХХІ століття. Стиль безбожної демонологічної системи. Тому вона буде повалена. І це буде від Господа. Згадую, аналізую. Бачу, що Бог є великим педагогом. Він виховує націю. За ці кілька місяців сталося те, чого б ми чекали ще 50 років, — усвідомлення, що ми нація вільних людей. Але духовна революція в серці народу триває. Нам треба викоренити корупцію, і Вчитель знову тут стане для нас авторитетом. Бо якщо Господь сказав А, то він скаже й Б. Це як батько, який хоче, щоб із його доньки чи сина виросла розумна дитина. Так і з нашим суспільством. Бог любить і посилає випробування, і якщо треба, то вдасться і до хірургічного втручання».

«Я свідомий того, що завтра можуть прийти за мною»

«Путінська Росія не боїться танків. Вона боїться більш сильної зброї – слова. Для неї слово — це смерть. Особливо слово Боже, яке несуть священики. Тому не одного з них було вбито в часи гоніння церкви, згадайте хоча б Теодора Ромжу. Я свідомий, що можуть прийти і за мною. Але на моє місце стануть інші… І знову повертаюся до Івана Павла ІІ, який сказав: «Я вистояв два тоталітарні режими – коричневий і червоний (нацистський і комуністичний) і зрозумів, що зло перемагає тільки любов». Ці слова – та в поміч усім нам зараз. Щоб Господь через нас переміг зло, переміг любов’ю, доброзичливим ставленням. Тому не треба відчаїв. Ми вистоїмо!».

                                                                                  За матеріалами 7dniv.info