Більше півтисячі гостей з різних куточків України взяли участь у етнографічному святі "Купайло в Легедзиному", що пройшло 23 червня селі Легедзине Тальнівського району на території музею Трипільської культури
На святі вперше відбувся, у вигляді вистави, демонстрація-показ етнографічного одягу різних регіонів України. А після купальських ігрищ всі бажаючі мали можливість переглянути українські фільми Легедзинської народної кіностудії у рамках програми «Ніч з Мальвою».

- Традиція святкування Купайла (свято Сонця) 7–го липня є досить пізньою і пов’язана з бажанням церкви позбутися атрибутів дохристиянських вірувань (хороводи, перестрибування вогню, звертання до Сонця). Повернення до Купайла у період сонцестояння є лише поверненням до давньої традиції і не є відновленням язичницького культу, - кажуть організатори.

Святкування розпочалося близько третьої дня біля музею Трипільської культури з відкриття художньої виставки. Народній умілці демонстрували свої  надбання та проводили для охочих майстер класи. Гості свята могли взяти участь у безкоштовних майстер-класах із  гончарства, виготовлення традиційних ляльок-мотанок, птахів із сіна, витинанок, плетення традиційних українських вінків та соломоплетіння. А от любителів потанцювати на святі безкоштовно начали давнім українським танцям учасники гурту «Божичі».

- Дуже славне свято, - ділиться враженнями уманчанка Інна Шинкарук. – Я в селі Легедзино була того річ на Толоці, а от на святкуванні Купайла вперше. Тут приємна творча атмосфера.
Близько 18.00 організатори свята запросили усіх на показ мод. Дівчата-моделі демонстрували етнографічний одяг кінця ХІХ – початку ХХ століття  з різних куточків України, що нині зберігається у приватних колекціях. 

- Закохалася у вишиванки коли потрапила на навчальний курс Юрія Мельничука музею Івана Гончара. Нині, окрім того що вишиваю, ще й колекціонує український одяг, - розповідає колекціонер Оксана  Афанасьєва. – Разом з чоловіком намагаємося зібрати не лише сорочку, а увесь стрій. Купуємо старовинні сорочки, коли їздимо у експедиції по селах. Маємо старовинну дореволюційну сорочку у своїй колекції. Вишита вона майстринею на Рівненщині більше 100 років тому.

На території, де проходили купальські забави, не продавали алкоголь. А святковий настрій дарували гостям на майданчиках, де проходили традиційні купальські забави: "Люди добрі", "Радуйся", "Орелі", "Роксолонія, "Кросна", "Ойра", гурт звенигородський, та казки він найвідомішого українського казкаря – Сашка Лірника.

- Без мене тут не буває, – сміється казкар. – Я родом з Черкащини, з Умані, тому і почуваюся тут, в Легедзино, як у дома. Сюди поз'їжджалася інтелігенція. І цікаво, що приїхали цілими родинами. Легедзино вже перетворилося на центр української культури.
Про початок нових забав кожного разу сповіщав вибух козацької гармати. А ще крім танців та пісень тут пригощали усіх трав’яним чаєм та  кулішем, який варили у казанах прямо на святковій галявині.

Як стемніло дівчата пускали вінки на воду, їх хлопці потім ловили та приносили зі ставу вінок тієї дівчини, в яку закоханий. Цього дня не обійшлося і без традиційного купальського вогнища. Стрибали через вогонь усі присутні: хлопці, дівчата, жінки й чоловіки, як поодинці, так і парами. Адже за повір’ями, вогонь очищує, наділяє здоров'ям і силою.
Організували етнографічне свято ГО "Толока Легедзине", ДІКЗ "Трипільська культура", Національний центр народної культури "Музей Івана Гончара", Народна кіностудія "Мальва".
- Свята купала проводимо втретє, але вперше його святкуємо у День літнього сонцестояння, - каже  директор  ДІКЗ «Трипільська культура» Владислав Чабанюк. – Цьогоріч гостей до нас приїхало вдвічі більше ніж минулого року.