На минулих вихідних, 28-30 червня, на Черкащині поблизу села Руська Поляна було спекотно, хоча трошки й дощило, але це не завадило молодим літераторам зібратися на Першу літературну школу-табір «Калавурня».

Школою-табором це дійство називалося не просто так: табір – бо всі мешкали в наметах і милувалися чарівною природою Шевченкового краю. А школа – бо там було дуже багато цікавих майстер-класів з літературної творчості. Тож можна було «покалавурити» досхочу.

Мабуть, вам уже стало цікаво, що ж означає назва школи-табору? Про це розповіла одна з організаторок літшколи Оксана Ланська: «Літтабір «Калавурня» називається так, тому що ми знаходимося в урочищі Калавурня, яке походить від слова «караул», яке згодом люди змінили на «калавур», тому й Калавурня. Це народна назва місцевості. Ідея цього табору виникла, бо цього року і наступного дуже багато подій  – це і 200-та річниця Шевченка, і річниця видання журналу «Холодний Яр», і річниця Черкаської організації Спілки письменників, і обласного літоб’єднання імені Василя Симоненка. Тому ми вирішили зробити літературний табір, який би об’єднав творчу молодь не тільки Черкащини, але й всієї України, що бачимо з представників і Києва, і Миколаєва, і Лубен, та інших міст. Власне, це обмін досвідом, творчістю, можливість показати себе і подивитися на інших, також це і школа водночас, тому що видатні письменники сучасності, які мають великий досвід літературної діяльності, мають змогу передати цей досвід молоді».

Майстер-класи на літшколі-таборі були дуже цікавими: про літературний менеджмент і написання поезії для дітей із задоволенням розповідав письменник Сергій Пантюк, лауреатка конкурсу «Коронація Слова» Світлана Горбань розкривала секрети, як написати цікаву і неповторну прозу, а голова Черкаської обласної організації НСПУ Валентина Коваленко  – як написати гарну любовну лірику, поетеса Вікторія Осташ ділилася досвідом редагування поезії на прикладі редагування своїх творів, поет-гуморист Іван Дубінін – це взагалі була сміхотерапія на літшколі, адже він читав свої літературні пародії на вірші українських поетів, на майстер-класі з поезії від Олександра Солодаря літератори складали колективний римований вірш. Але це ще не все. Мене дуже здивувало, що у програмі можна було знайти також майстер-класи з фотомайстерності, сценічної мови, ораторського мистецтва. Хоча це і не дуже стосується літератури, але це, думаю, допоможе кожному молодому автору презентувати себе, навіть просто прочитати свої вірші аудиторії. А ще порадував дуже несподіваний майстер-клас з квілінгу (це така техніка скручування паперу), який проводила письменниця Олена Мяус: літератори виготовляли гарні маленькі листівочки і писали в них вірші.

Приємно, що дуже багато уваги приділили дитячій літературі, бо на всіх подібних заходах береться до уваги лише доросла література, а тут раптом таке: Сергій Пантюк розказував, як скласти вірш, який зацікавить дитину і вона його неодмінно вивчить напам’ять, і навіть запропонував усім спробувати скласти такий вірш. Звичайно, у когось одразу все вийшло, у когось не дуже, але Сергій Дмитрович усіх підтримав і вказав на те, що можна виправити, щоб вірш став кращим і легшим для сприймання дітьми.

На багатьох майстер-класах виникали запеклі дискусії: чи варто застосовувати нецензурні слова у творах, якими художніми засобами зацікавити читача, що зробити, щоб тебе помітили у шаленому літературному процесі, як видати свою першу збірку і так далі. Після майстер-класів кожен мав змогу втілити теорію у практику: презентувати свою збірку на невеличкому книжковому ярмарку, продати хоча б кілька примірників і таким чином отримати своїх читачів.

Крім участі в майстер-класах і творчих студіях, учасники мали змогу поспілкуватися один з одним. У відборі на школу-табір зовсім не було вікових обмежень, тож дорослі літератори, молоді і зовсім юні (12-13 років) могли спілкуватися і обмінюватися досвідом. Звичайно, у кожного був свій привід приїхати на літшколу. Деякі справді завітали сюди, щоб поспілкуватися і багато чого нового дізнатися. А дехто – заради того, щоб відпочити, позасмагати на сонечку, поспівати біля багаття і просто відпочити. Адже відпочинок на природі – це справжнє задоволення. До того ж природа частіше за все надихає на творчість.

Без сумніву, всі учасники отримали неймовірний заряд позитиву і вражень. Думаю, що ця літшкола таки підказала кожному, як не загубитися у бурхливому літературному морі і віднайти свій шлях у поезії чи прозі. Головне – йти вперед і не зупинятись на досягнутому!

                                                             Джерело:soli.com.ua