42-річний Григорій Гриценко з міста Умань на Черкащині видурив у людей не менш як $50 тис. Обіцяв влаштувати на роботу за кордоном. Збирав гроші й документи. І зник. Понад рік переховувався від правоохоронців.

Скарги в міліцію почали надходити з 2011-го. Звернулися 23 особи.

— Він через знайомих знаходив нових клієнтів. За принципом мережевого маркетингу інформація передавалася від людини до людини, і кількість охочих поїхати на заробітки  зростала, — каже прес-офіцер Уманського міськвідділу міліції Людмила Поліщук, 41 рік.

Щоб отримати роботу, треба було дати завдаток. Поїздка на дев'ять місяців коштувала $1,5 тис., а на півтора року — $2,5-3 тис. Люди брали кредити, позичали у знайомих,  продавали майно.

— Я був за кордоном двічі. Влаштовувався на роботу через знайомих, — каже уманець Вадим Колесник, 37 років. — Товариш, з яким був у Фінляндії, розказав, що є пропозиція поїхати в Данію. Обіцяли 2600 доларів на місяць, офіційне працевлаштування на приватній свинофермі. У групі нас мало бути вісім осіб. Чоловік, який мав усе організувати, нібито займався цим не один рік, возив людей у Польщу й Німеччину. Товариш так добре все це розказав, що я вирішив поїхати. Усе треба було зробити швидко. Від покійного батька залишався "жигуль" старенький. Ми його продали з матір'ю і гроші вложили в цю поїздку. Віддав я 1500 доларів. Григорій написав розписку. Попросив документи — закордонний паспорт, ксерокопії українського паспорта і фотографії. Місяць минув — нічого не помінялося. Я почав понімать, що це розвод.

Посередник щоразу призначав нову дату поїздки. Грошей не повертав.

— То треба ще двох людей, бо без них фермер нас не приймає. Наступного разу — нібито поламався автобус і треба ждать, доки поремонтують. Після цього у перевізника закінчилися строки ліцензії. Тоді поїздку переносили, бо директор захворів. То нібито їздив у Данію до фермера. Причини мінялися часто. Зустрічатися з нами він не хотів, горили по телефону.  Гроші не вертав. Нам чудом вдалося забрати свої загранпаспорта. Ми пішли в міліцію. З групи двоє рішили заяв не писати.

30-річна Лариса Шевченко із села Івангород Христинівського району Черкащини хотіла поїхати на заробітки з братом Сергієм, 33 роки. На поїздку зібрали $5 тис.

— Друг батька розказав, що в нього є товариш, який відправляє в Данію. Я була впевнена в цій людині. Ми з братом познайомилися з Григорієм Гриценком. Він пообіцяв, що в Данії будемо за місяць. Ми частину грошей позичили, частину мама дала, брат машину продав. Він написав розписку: якщо поїздки не буде, то має вернути гроші. Зараз та розписка у міліції. Пройшов місяць. Григорій сказав, що карантин якийсь і ми поїхати не можемо. Я просила, щоб хоч половину грошей віддав. Він перестав брати трубку, відключив мобільний.

Григорія Григоренка затримали, він у СІЗО.