Напередодні Нового року у мережі Інтернет з'явилась вже друга серія фільму «Вогонь волі: з Холодного Яру до Соловків».

Стрічка про подорож трьох журналістів та священика на Соловецькі острови, які повторили дорогу останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського і всього за шість діб проїхали 5 тисяч кілометрів від Холодного Яру на Черкащині до Соловецького монастиря, що серед Білого моря на півночі Росії. Відео було відзняте під час подорожі. Камера фіксувала усе: від пригод самих мандрівників, до побуту місцевих жителів.

- Ідея такої подорожі назрівала давно. Кожен із чотирьох мандрівників почерпнув з цієї подорожі багато нового, як в історичному плані, так і в духовному. Олег Островський збудував церкву Калнишевського, то ж мріяв побачити на власні очі Соловки. Редактор одного з черкаських видань Андрій Кравець зі своїми історичними розслідуваннями хотів на власні очі переглянути архіви. Я, як мотоцикліст, поїхав туди, щоб вшанувати пам’ять закатованих українців. Отець Василь, як настоятель храму Петра Калнишевського, хотів побувати на цій святій землі, - розповідає журналіст Володимир Гамалиця. - Усю дорогу ми по крихті відновлювали крупинки історії. А отець Василь зупиняв нас у кожному старому храмі чи монастирі, ми молились і шукали елементи старих церков: яка має бути будівля, що і як зроблено.
 

З України до російського Архангельська їхали дві доби автомобілем з українським прапором та номером "ВОЛЯ".
- Це моє перше релігійне паломництво. І я бачив, як розкриваються люди в складні моменти. Пригадую, як крокували по Червоній площі з прапорами «Слава Україні - смерть ворогам», то уже через 5 хвилин нас уже взяли в коло ФСБшники. Я навіть відео не встиг зробити, лише кілька фото, - згадує Володимир. - Дивні відчуття, коли ступаєш на землю Соловецьких островів, де помер останній кошовий Запорізької Січі Петро Калнишевський, а згодом було закатовано більше ста тисяч українців.
З Архангельська до Соловецьких островів летіли чеським літаком Л-410. День Незалежності відсвяткували вночі в наметовому містечку. Зварили куліш і співали козацьких пісень. Також відвідали монастир та каземати Калнишевського, посадили дуб із острова Хортиця та побачили експонати місцевого музею. З Соловків привезли камінь, який передали в музей Холодного Яру.
Додає:
- Коли ми почали екскурсію по Соловках, то ходили немов прибиті. На кожному кроці - сліди тортур. Особливо вразила історія уманчанина Петра Дерещука, що підняв повстання. Та однієї невідомої уманчанки, яка жила у жіночому бараці, закохалась в ув’язненого, тихцем побралися. А коли керівництво табору дізналось, то вивело його під її вікна, погукали її та розстріляли коханого. Соловки - це щось нереальне. Там надзвичайно чисте повітря, дуже смачна їжа з риби, яка не бачила холодильника. Скажені ціни та добрі люди.
 

Нині вже монтується завершальна серія трилогії. Саме вона обіцяє поставити крапку у пригодах мандрівників. Наступний фільм чоловіки хочуть відзняти у 2013 році. Цього разу це буде паломництво до Єрусалима.
- Усі серії будь-хто може побачити в Інтернет мережі. Там вони у вільному доступі, - завершив розмову Володимир Гамалиця.
Довідка: Соловецький архіпелаг – це шість островів у Білому морі. Загальна площа – 347 кв. км. Найбільша пам'ятка – монастир, заснований святим Зосимою 1436 року. Він обгороджений мурами заввишки 8–11 м і завширшки 6–8 м. За 100 років тут з'явився перший в'язень – ігумен Артемій. Надалі царський уряд використовував келії як в'язницю суворого режиму. 1883-го її ліквідували. Українців на Соловки ­почали засилати на початку XVIII століття

                                                                                                          текст Ліна Уманець