Уманська письменниця Марина Павленко на сайті «Граней-Т» розповіла про своїх найближчих і найдорожчих натхненників, які водночас є першими читачами, критиками, а часто ще й героями книжок.  Пані Марина познайомила  шанувальників своєї творчості із донечками - сімнадцятирічною Ольгою та восьмирічною Оксаною Музиченками.

"Сімнадцятирічна Оля — наша старша донька — це й перший мій слухач, і перший читач, і критик, і порадник, і навіть співавтор. Як почалось колись із моїх видумувань-розказувань нових Домовичкових пригод, аби розважити малу дитину довгою пішою дорогою на наш заміський город, так і досі не затіваю чогось писати без її «візи». І якщо маленькою дівчинкою все приймалося на «ура», то нині та «віза» вивіряється шквалом критики, проходить через горнило скепсису, поки нарешті не почую поблажливого: «Зійде!» Коли ж вона потім потай пускає сльозу над уже виданою книжкою (її вікові, звісно, зараз найбільше імпонують закохана «Русалонька із 7-В» та моя «доросла» проза «Як дожити до ста» й «Санта Лучія в кирзових чоботях»), — вважаю це за особливий комплімент," - пише письменниця.

Продовжує:

"На вимогу ж восьмирічної доньки Оксаночки вже десятки разів прочитано вголос книжки «Домовичок з палітрою», «Домовичок повертається» (там Оксаночка радо впізнає себе й своїх рідних) і «Миколчині історії» (донечка навіть зробила про Миколку власні ілюстрації і написала про нього «щасливе продовження»)…

Наші доньки гарно вчаться, перемагають в міжшкільних олімпіадах з літератури та іноземної мови (Оля добре володіє англійською, німецькою, вивчає французьку). Обидві мають прекрасні голоси й музичний слух, як і їхній тато Володимир. Та й прізвище їхнє (я лишила собі «павленківське» батькове) зобов’язує: «Музиченко»!.. А ще, як і я, вони обожнюють малювати. Оля взагалі майстриня, цікавиться дизайном, створює власні ляльки або — переодягає магазинні «барбі» у власноруч пошиті українські національні строї.

А також вони мають любовно створені мною «літописи», де не лише записано якісь найважливіші чи найцікавіші моменти їхнього зростання, але й дбайливо, яскраво і детально їх замальовано. Своєрідні «комікси» чи «мультики». «Творчо» пообмотувана нитками кімната чи розхристана дівчинка, яка замріяно бреде калюжами тощо — такого не передаси на жодній світлині… "

Павленко підкреслює: "Може, це й дивно звучить, але для мене Оля й Оксанка — це і подруги, і — приклад для наслідування. Я ними захоплююсь, їх вивчаю, в них учусь. Старша, яку вдома жартома називаємо «Розумом, честю і совістю нашої епохи», — це взірець кришталевої чесності, людяності, самовдосконалення, відповідальності, внутрішньої організованості й волячої працьовитості. «З такою дитиною і мама при руках», — жартую не раз щодо неї. Цілком серйозно жартую…

Мала ж Оксаночка наразі — це феєрична дотепність, артистичність, невимушеність, до неможливого старанна школярка-«зубрилка» і, на відміну від щедрої Олі, — «міс Ощадливість». Сподіваюсь, і до неї, як і до старшої, я невдовзі теж зможу звернутися словами, присвяченими Ліною Костенко своїй доньці Оксані Пахловській:

Я вчу Тебе, як мову іноземну,
Як знаки, зашифровані в гербі.
Я вдячна Богу, що послав на землю
Шляхетну душу, втілену в Тобі!.. "