У палаці корсунського Стеблева жив польський шляхтич Август Доброгост, прозваний князем-козаком. Закоханий був у все українське настільки, що просив називати його Миколою, співав українських пісень, щороку їздив із чумаками до Криму по сіль, а потім сам її продавав на базарі...

Навряд чи в часи дивакуватого князя в палаці водилися великі скарби. Зате опісля в тому ж маєтку в Стеблеві жив Герман Головінський – знаменитий колекціонер старовини, книг та гравюр. У нього гостювали знамениті польські митці, найвідоміший з яких – класик польської літератури Адам Міцкевич.

Зупинявся тут на два тижні під час подорожі з Петербурга до Одеси. Цікаво: де нині величезне зібрання з двох тисяч гравюр колекції Головінського? Де ліжко, над яким він у маєтку чіпляв табличку: «Тут спочивав Адам Міцкевич»?..

У самому Корсуні добре зберігся палац небожа польського короля Станіслава Понятовського. Тут гостювала інша знаменитість – цісар Австрії Йозеф Другий. Пізніше палац перейшов у власність російських дворян Лопухіних. Тепер щодо того, що тут було у «дожовтневі часи»... Можна навіть не рахувати скульптури знаменитих Торвальдсена і Канови. Тут зберігалася одна з двох половецьких баб, знайдених на території нашого краю, а ще – таємничі срібні чаші та важкий золотий келих із гербом Московської держави. Історик Похилевич вважав, що це були трофеї якогось корсунського козака, привезені з успішного походу на Москву 1619 року. Де це все нині?..

А ось Таганча на Канівщині точно не зберегла скарби Юзефа Понятовського, який тут мав маєток і повстяну фабрику. Бо перерили тут усе ретельно, коли в радянські часи перетворювали маєток на тюрму. Пожежа в 1990-их знищила чимало, уціліли тільки два колишні будинки для челяді, де тепер квартири таганчан, та колишня економія, де нині – сільський магазин...

Мало хто знає, що неподалік від замку Шувалових у Тальному є могила Софії Потоцької – тієї самої, на честь якої збудовано парк «Софіївка» в Умані. Спершу Софію поховали в Умані. Але, коли церкву, де було поховання, пошкодив землетрус, Софію перепоховали в Тальному. Неподалік від тальнівського парку до сьогодні зберігся невеликий старовинний костел і будинок управителя зі скульптурами левів біля ганку...

Звісно, найкрасивішим у області польським замком залишається замок Даховських у Леськовому на Монастирищині. Навіть після більшовицького перевороту й еміграції законних власників замок увесь час залишався оповитий таємницями. Цікаво, коли й куди поділася дивовижна масивна скриня, вкрита старовинним загадковим різьбленням – та сама, яка, за спогадами очевидців, стояла у Малому салоні, між бронзовими з позолотою метровими канделябрами, біля стіни з дорогоцінними картинами Юзефа Хелмонського і Генріка Сємірадського? Куди поділися венеційські дзеркала, срібло, кришталь та порцеляна родинного посуду, колекція польських, англійських і французьких книг? Усе це щезло одразу після приходу більшовиків чи було вивезене з підвалів замку в часи Другої світової війни, коли тут був шпиталь для льотчиків німецького «Люфтваффе»?

Загадок багато, тим більше, що навіть нині територія замку – формально військовий об'єкт під опікою Міноборони. Не даремно ж у замку відома уманська письменниця Марина Павленко в одній зі своїх книг навіть привидів «оселила»...
Прикметно, що автор книги «315 польських замків і резиденцій в Україні» Дмитро Антонюк лише про один польський маєток на Черкащині написав, що нині він реставрується власником-приватником. Це садибний дім у стилі курортного польського містечка Закопане (очевидно, родини шляхтичів Гуляницьких) – у Чайківці на берегах притоки Гірського Тікича – струмка Босівка...
Польська історія на Черкащині гине. Як не шануємо історії власної, хіба думатимемо про історію іншого народу?..