Людині, яка дружила з Казимиром Малевичем, надихала польського композитора Кароля Шимановського, родичці Петра Чайковського і Миколи Бердяєва... Наталії Давидовій (1875—1933), судилося славне майбутнє. Якби не революція.

Засновником роду Гудим-Левковичів, який дав світові видатну художницю, був київський шляхтич Іван Левкович, якому гетьман Іван Мазепа свого часу жалував маєтки на Чернігівщині. Мати ж Наталії Михайлівни була рідною сестрою знаменитого російського філософа Миколи Бердяєва. Заміж Наталія Михайлівна вийшла за Дмитра Давидова, внука знаменитого декабриста з Кам'янки й племінника Петра Чайковського.
На початку 1900 року Давидова заснувала у Вербівці (поблизу Кам'янки), де був її маєток, вишивальницьку майстерню, яка згодом прославилася далеко за межами України. Вишивки виконували 30 селянок-вишивальниць, а ескізи для них робили професійні й народні художники. 1915 року Наталія Михайлівна запросила до Вербівки художницю Олександру Екстер, а пізніше до них приєднався Казимир Малевич. Мистецтвознавці вважають, що експерименти з формою і кольором ці метри розпочали саме з вишивки, і тільки пізніше стали використовувати свої художні знахідки у живописі. Натхнення художники черпали в українській народній вишивці – сорочках і килимах, які Наталія Давидова привозила зі своїх, спеціально влаштованих для цього експедицій. Роботи, виконані у майстерні Давидової, кілька разів з успіхом виставляли у Києві та Москві.
Окрім майстерні Давидової, визначну роль у культурному житті Європи відігравав музичний осередок, створений тут-таки на Кам'янщині у маєтку композитора-поляка Кароля Шимановського, що у Тимошівці. Кароль приятелював із красивою і освіченою пані Наталією, й навіть присвятив їй свою Другу фортепіанну сонату. Наталія Михайлівна стала також прототипом графині Ланської з роману Шимановського «Ефебос». А на вірші Наталиного чоловіка Дмитра Давидова Шимановський написав єдиний свій російськомовний твір – «Три романси».
На жаль, життя з чоловіком у Наталії Михайлівни не склалося. Революційні бурі змусили її 1919 року перебратися до Одеси. Тут за наклепницьким доносом 1920 року її та її 15-річного сина заарештували і півроку протримали у в'язниці. Син не витримав тюремних тортур і помер. Після звільнення Наталії Михайлівні вдалося виїхати за кордон. Оселившись у Берліні, а згодом – у Парижі, вона заробляла собі на життя вишивкою і шитвом. Та життя без родини, без можливості творити в повну силу було не для неї. Після багатьох років поневірянь Наталія Михайлівна у 1933 році скінчила своє життя самогубством...