Про політичну ситуацію в Умані та, зокрема, про те, наскільки об’єднана опозиція в місті, в ексклюзивному інтерв’ю кореспондентам «Умань.Інфо» розповіла керівник фракції ВО «Батьківщина» в міській раді Людмила Кирилюк.
— Людмило Миколаївно, Вас, не без підстав, багато хто вважає одним з найяскравіших політиків краю. Розкажіть, як і коли у Ваше життя увійшла політика?
— Все склалося спонтанно. Ще коли була студенткою педагогічного університету, брала участь у виборах 2000 року. Я була активісткою  партії «Собор», допомагала під час виборчої кампанії. Тоді ж я познайомилася з Юлією Тимошенко. Вона приїздила в Умань. Ми її зустрічали. Через п’ять років, коли в місті почали розбудовувати «Батьківщину», політика знову увійшла в моє життя. До цього міський осередок партії був такою собі «організацією на дому». Офісу не було. Ми дуже багато працювали, щоб виправити ситуацію. Під час виборів 2006 року до місцевих рад я була заступником керівника штабу. Це були перші серйозні кроки. Не обійшлося без помилок, але  все одно того року ми отримали гарний результат. До міської ради провели 19 депутатів. До більшості не вистачило одного мандата. Я теж стала депутатом. Згодом мою кандидатуру обрали на посаду секретаря міської ради.
— Чи важко бути жінкою-політиком?
— Жінкам дуже важко вижити як в політиці, так і в бізнесі. Адже в українському суспільстві ці справи асоціюються переважно з сильною половиною людства. Наприклад, я прийшла в 25 років на посаду секретаря ради. Зазвичай, до цієї посади люди йдуть роками. І лише з часом, коли вивчила, чим є ця посада, то зрозуміла, чому люди так прискіпливо тоді ставилися до мого обрання. Хоча іноді навіть допомагає, що ти — жінка.
— Як Ви можете охарактеризувати нещодавню виборчу кампанію в Умані?
— Кампанія була брудною. Дуже багато було чорних технологій. Це для мене дико. Тому що обливати один одного брудом — це не рівень демократії. Вибори повинні проходити чесно.
— Як Ви ставитеся до вислову: будь-яка реальність — це лише сума технологій?
— Безумовно, будь-яка виборча кампанія — це технології. Це як математика. Проте не можна сказати, що на всі сто відсотків це тільки технології. На жаль, недоліком цієї виборчої кампанія було те, що наші люди дуже заполітизовані, і, як показали результати, не всі вміють розділяти партії і особистості. Можливо, причина в тому, що не всі розуміють, яким чином обирати за змішаною системою. Насамперед виборець на майбутнє має зрозуміти, що, обираючи конкретного депутата, треба дивитись не  лише на те, від якої політичної сили він іде, а й на його біографію, на те, чого він досягнув, який пройшов шлях. Адже якщо людина гідно пройшла певний життєвий шлях, то вона і надалі буде відвертою і щирою як перед собою, так і перед людьми. А якщо ж будує своє майбутнє на брехні, то ця людина нічого не зможе зробити для своїх виборців.
— А як ставитеся до людей, які ігнорують політичне життя?
— Це неправильно, але це особистий вибір кожного. Проте тут ще є одна причина, чому люди, досить відомі і шановані, намагаються бути осторонь політики, — є тенденція тиску. Коли людина розуміє, що може втратити бізнес чи посаду, — тримається осторонь від політичних перепитій. Люди бояться за сім'ю, за власну справу. І їх за це не можна критикувати. Адже це проблема не конкретної категорії людей, а проблема усієї політичної системи.
— Як Ви думаєте, чи не було помилкою об’єднуватися з «Фронтом змін»?
— Так, якщо говорити саме про специфіку нашого регіону. Об’єднання з «Фронтом змін» було помилкою. На жаль, такі рішення приймаються без низових партійних структур. Бо кожен район і місто мають свою специфіку. Адже «Батьківщина» мала завжди гарний рейтинг,  на відміну від «Фронту змін». І ставити на округ  кандидата від «Фронту», бо випала їх квота, це було не дуже правильно. Власне, це і показали результати виборів, адже об’єднана опозиція отримала не той результат, який могла. Окремо ми набрали б більше голосів.
— Наскільки об’єднаною є опозиція в Умані?
— Якщо говорити про «Об’єднану опозицію» як організацію, то такої в Умані не існує. Ми всі знаємо, що на період виборів було з’єднано кілька партійний організацій, які виступали як «Об’єднана опозиція». Проте вибори вже закінчились. І тепер, як і раніше, в нашому місті окремі партійні організації. Так, у Верховній Раді є фракція об’єднаної опозиції на основі виборчих списків, проте у міській раді такої фракції немає. Якщо була б така організація, то  перед цим мали бути чи загальні збори, чи круглий стіл представників від партій, які  підписали б угоду, обрали лідерів і так далі. Цього не було. Тому «Об’єднаної опозиції» юридично в місті немає. Не юридично ж в Умані може бути багато організацій, лідери яких називають себе, як хочуть, наприклад: лідерами «Об’єднаної опозиції». Якщо ж питання стосується  якихось проблем міста, то тут немає ніяких партій. Коли треба прийняти якесь рішення чи вирішити питання, всі, незважаючи на партійну приналежність,  вирішують їх.
— Як Ви можете охарактеризувати цьогорічний міський бюджет?
— Скажімо так: бюджет не є тим, на чому треба робити піар. Кожен рік маємо бюджет виживання. Але ми за нього голосуємо, бо розуміємо, що це, в першу чергу, заробітні плати людям. Як покращити його? Треба працювати над цим.
— Нині багато чуток ходить про те, що навесні в Умані планується виборча кампанія і нібито неофіційний старт вже розпочався?
— Про перевибори в нас говорять останнім часом постійно. Проте з досвіду скажу, що не вірю в перевибори. Скоріш за все вибори будуть так, як заплановано, — в 2015 році. Сказати, що це буде навесні… Це нереально. Наразі це лише порожні балачки.
— Припустімо, що за кілька днів мерські вибори… Який мер, на Вашу думку, потрібен місту?
— В першу чергу, це має бути людина з великим бажанням працювати, навести лад у місті. Ця людина повинна бути гарним менеджером, і, звісно,  мати підтримку серед уманчан. Адже хочеться, щоб місто було сучасним. До того ж всі можливості для цього Умань має. Хоча, безумовно, сьогодні маємо бути реалістами. Щоб навести лад в місті і зробити його на європейському рівні, треба немало грошей і не один рік кропіткої праці. Також потрібно об’єднати людей навколо проблем міста. Змусити працювати керівників, бо кожен  має бути на своєму місці, нести відповідальність. А у нас останнім часом прослідковується така тенденція: аби день до вечора добути… Тому є над чим працювати. Але те, що місто можна змінити, я в цьому переконана.
— Чому в політику рідко «пускають» молодь?
— Дійсно, я не бачу, щоб молодь в місті займала керівні посади. Це неправильно. Адже нині молодь прогресивна, любить ризикувати і не боїться помилок. І це треба використовувати. На жаль, на сьогодні наша влада має дещо усталену думку і, можливо, боїться порушити цю стабільність, хоча вона не є актуальною. Хоча чітко сказати, чому так склалося, не можу. Можливо, проблема нашого маленького містечка в тому, що немає, де себе розкрити, і обдарована молодь, яка  може щось змінити, їде в інші міста, реалізовує себе там. Можливо, і тому, що молодь в певній мірі є дуже амбітною і не завжди має терпіння пройти певний шлях. Але в кого вистачає терпіння та врівноваженості, той досягає результату.

                                                                                                                         Лілія Кушніренко