Організована екскурсійна група на чолі з викладачами факультету іноземної філології здійснила казкову подорож до «Лялькової хати». Здавалось, щоб побачити щось дивовижне, потрібно летіти як мінімум за океан, але ж ні, повідомляє сайт УДПУ.

Поблизу від Умані, у селі Полянецькому, ми знайшли свою радість і віддушину. Спершу ми завітали до майстрині з соломоплетіння Ніли Салаутіної, яка нам повідала, що соломоплетіння - одне з найдавніших народних ремесел. На власному досвіді ми відчули, що не таке то і просте це ремесло. Солома в руках справжньої майстрині перетворюється на витвір мистецтва. Адже Ніла Салаутіна – знаний майстер своєї справи, вироби якої везуть у подарунки по всій Україні та за кордон.

Пані Ніла радушно поділилась із тонкощами роботи із соломою, досвід роботи з якою перейняла в свою чергу від сусідської бабусі. Для відомої на всю Україну соломкарки все почалося з дитячого захоплення плетінням чоловічих брилів. Нині ж захоплення стало справою життя та професією. Зазначила, що цікавим, але доволі непростим є процес збирання соломи для подальшої її обробки і використання. Під час майстер-класу, плетіння янголу, ми зовсім забули про час. Натхненні і захоплені результатом, щасливі вирушили далі…

У «Ляльковій хаті» нас зустріла Ірина. Майстриня і берегиня українських традицій творення дивовижних ляльок-мотанок. Ми відкрили для себе, що перша лялька-мотанка була виготовлена більше 5 тисяч років тому. На відміну від сучасних ляльок, мотанка – безлика, адже ця лялька відрізняється від звичайної іграшки відсутністю особи, так як за старовинним повір'ям через особу в ляльку вселяється душа. А душа буває доброю чи злою. Засобами для виготовлення служать натуральні матеріали. Традиційно лялька-мотанка робиться шляхом намотування за допомогою ниток та стрічок. Наші майстрині використовують давній рушник та хустки. Прикрашали мотанку народними орнаментами і вишивкою. Народ вірив, що в мотанки знаходиться дух предків і вона могла передавати досвід з покоління в покоління. Українці вважали, що цей символ приносить їм багатство і успіх.

Пані Ірина розповіла, що секрети виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до дочки. Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, наречена. Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. Лялька-наречена захищала дівчат від порчі і підтримувала їх. Цю ляльку гарно одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого. Гасло «Лялькової хати» - «Ми відроджуємо українські традиції». І ми горді, що стали її частино. Приєднуйтесь до нас!