Викладач Варшавського медичного університету та експерт Національного інституту громадського здоров’я 46-річний Руслан Саламатін нині допомагає Польщі проводити дослідження зразків на коронавірус і виявляє хворих пацієнтів. Чоловік уже багато років живе й працює у Варшаві. Дитинство і юність біолог провів у Монастирищенському районі в селі Хейлове. Історію черкащанина розповідає Юрій Стригун у газеті “Вечірні Черкаси“. 

Саламатін з відзнакою закінчив 9 класів  школи в рідному селі, а згодом продовжив навчання в сусідній Копіюватій.

– Руслану дуже легко давалося навчання, – каже вчителька математики Копіюватської школи Валентина Курашова. – Причому не тільки точні науки, а й гуманітарні. Я сподівалася, що він вибере математику, але куди там! Хлопець постійно був із пробірками, якимись комахами. Любив хімію. На уроках у нього постійно щось вибухало, стріляло, мав пропалений одяг. Але постійно їздив на всілякі олімпіади з хімії і біології: районні, обласні.

Руслан досліджував комах, препарував жаб, розводив мурах, спостерігав за їхнім життям.

– Пасемо, бувало, череду, а Руслан нишком відлучається та й збирає зелених жуків: бронзівок, – згадує його сестра Світлана. –  І завжди казав: якщо, мовляв, зустрінеш цікаву комаху — збирай мені в банку». В будинку скрізь, куди не кинь оком, стояв скляний посуд із жуками, павуками, мурахами.

Однокласниця біолога Таміла Курій каже, що запам’ятала хлопця з книгою в руках:

– Високий із кучерявим волоссям і з книгою в руках. А в шкільній бібліотеці він перечитав всі книги з біології та хімії.

Згодом Руслан Саламатін закінчив факультет біології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, навчався в аспірантурі Інституту зоології імені  Шмальгаузена Академії наук України в Києві, захистив кандидатську роботу. Аспірантом  відділу паразитології поїхав до Польщі в рамках обміну. А вже 2003 року отримав пропозицію посісти місце ад’юнкта (відповідник доцента в Україні) на кафедрі загальної біології і паразитології Варшавського медичного університету.

– Я не можу сказати, що коронавірус аж надто небезпечний, – каже пан Руслан. –  Він є набагато менш заразний, ніж вірус кору. Якщо говоримо про смертність, він менш смертельний, ніж більш ранні штами SARS чи MERS. Тим не менш, з локальної події на півдні Китаю виросла пандемія.  Можливо, це пояснюється тим, що вірус має досить великий інкубаційний період – тоді, коли людина не має жодних симптомів і заражує інших людей, – від моменту зараження до перших проявів минає п’ять, шість, а іноді і до кільканадцяти днів. Це сприяє тому, що він дуже поширюється. Більша частину світу заражена. Чому так сталося, не знаю. Наприклад, бачимо високі показники смертності в Італії. З одного боку це пояснюється цим, що там, як правило, старше населення.  У Тайвані чи Кореї смертність є меншою. Там хворіла інша вікова група  – більше молодих людей.

Біолог пробує дати прогноз на закінчення пандемії.

– У  математичних моделях завжди  буде  ріст. У справжніх умовах рано чи пізно після сильного росту повинно настати “плато”, стабілізація ситуації. Частково це пояснюється тим, що кількість людей, які можуть ще захворіти, обмежена. Після того, коли, грубо кажучи, всі перехворіють, тоді не буде нових випадків захворювання. В прогнозах фахівців  70, 80 або 90 відсотків людей все ж таки повинні перехворіти, щоб ситуація стабілізувалася. Це найпоширеніший прогноз, який зустрічається в літературі. Згідно з оптимістичними прогнозами – йде весна, а коли на вулиці тепліше, то час життя вірусу поза організмом людини зменшуватиметься і, можливо, що ситуація стабілізується трошки швидше.

Руслан Саламатін припускає, що вакцину знайдуть за пів року.

– Все вказує на потужну мобілізацію науковців усього світу, тому є надія, що десь за три місяці вакцина буде. Водночас існують прогнози, що, з певних обмежень зробити це швидше ніж за пів року не вдасться. Дослідження, щоб їх ввести в життя, вимагають часу. Тож сподіваємось на появу вакцини, але очікуймо того, що певна частина населення повинна перехворіти і вилікуватися. Частину людей ми повинні захистити, аби вони ніколи не захворіли, і ситуація повинна стабілізуватися.