На підставі виявлених в партійних архівах документів 13 квітня 1990 року Радянський Союз офіційно визнав свою відповідальність за убивство НКВС у 1940-у році в Катинському лісі кількох тисяч польских офіцерів, злочин, в котрому до цього дня в СРСР звинувачували нацистів. Наказ на знищення.

Восени 1939 року після окупації Польщі військами Радянської армії в якості військовополонених було заарештовано майже 30 тисяч поляків, більшість з яких складали військові. На основі постанови ЦК КПРС від 5 березня 1940 року всі вони як потенційні вороги радянської влади були засуджені до страти і 21857 з них були розстріляні. Зокрема в Катині, за 14 кілометрів від Смоленська, було знищено більше чотирьох тисяч поляків, привезених сюди із сусіднього Козельського табору.

У ході 2-ї Світової війни після захопленя Смоленська, 13 квітня 1941 року німцями у Катинському лісі були виявлені масові поховання розстріляних НКВС польських офіцерів. Створена за пропозицією Німеччини комісія Міжнародного Червоного Хреста підтвердила, що це справа рук радянських властей. Пізніше, після звільнення Смоленська в 1944 році, була створена спеціальна радянська комісія під керівництвом академіка Миколи Бурденка, котра дійшла висновку, що польські офіцери були розстріляні німцями.

Під час Нюрнберзького процесу підсудними було підняте питання про радянські репресії в Катині, але союзники СРСР, побоюючись невдоволення Сталіна, не стали торкатись цього питання, хоча пізніше Черчілль визнавав, що він вже на той час мав достовірну інформацію при причетність Радянського Союзу до розстрілу поляків. Остаточно таємниця була розкрита через сорок років.

На зміну офіційної радянської версії щодо Катинської трагедії вплинуло кілька факторів. Перший - це проголошена Михайлом Горбачовим в кінці 1980-х років політика "відкритості", яка передбачала більш об'єктивну і неупереджену оцінку власної історії, зокрема у сталінський період. Другий - стан радянсько-польських відносин в 1990 році. У цей період СРСР втратив практично всю владу в Східній Європі, але намагався зберегти хоч якісь важелі впливу в регіоні. Катинська трагедія протягом більше сорока років залишалась причиною напруженості у стосунках СРСР та Польщі, і радянське керівництво вважало, що щиросердне визнання вини і вибачення зможуть зняти цю напруженість і підняти авторитет комуністів у Польщі.

13 квітня 1990 року радянський уряд "... висловив глибокий жаль з приводу трагедії" і назвав її одним із найжорстокіших проявів сталінізму. Однак це не вберегло комуністичний режим ні в Польщі, ні в СРСР - у грудні 1990 року опозиційний лідер Лех Валенса був обраний президентом Польщі, а в грудні 1991 року перший і останній компартійний президент СРСР зрікся влади, і СРСР перестав існувати як держава.