Марта Чавага, 20 років, у соцмережі "Вконтакте" викладає поради зі стилістики. Вона - студентка четвертого курсу філологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, спеціальність - польська мова та література. Створила спільноту-паблік "чиста.ua".  Добирає дотепні порівняння та ілюструє їх картинками.

"Було декілька поштовхів до створення цього проекту, - розповідає Марта Чавага. - Одного разу знайшла серед коментарів до свого посту в "Живому журналі" зауваження знайомої літредакторки, яке звучало приблизно так: "Марто, виглядають з вікна. У новій сукні - мають гарний вигляд". Пам'ятаю, що мене це тоді дуже здивувало.

Я виросла у сім'ї журналістів і була переконана, що добре вмію відфільтровувати суржик. Виявилося, що ні. Відтоді я почала копати глибше і зрозуміла, що я увесь час намагаюся шліфувати польську, а українська залишається на маргінесі й далеко не досконалою.

На жаль, на гуманітарних факультетах (окрім журналістики) вивченню стилістики приділяють вкрай мало уваги. До прикладу, на філфаці більше зосереджуються на мовознавчих теоріях. З дитинства у мене зорова пам'ять розвинена найкраще, тому я вирішила, що буду створювати так звані мотиватори, подаючи стилістичні правила у лаконічній формі і додаючи для досягнення кращого ефекту асоціативну картинку.

Згодом захотіла поділитися створеним із друзями-філологами. Для цього створила паблік у одній із соціальних мереж. Невдовзі кількість учасників групи почала збільшувати у геометричній прогресії. Кожен, хто вподобав собі цей ресурс, поширював про нього інформацію у себе на сторінці.

Мені приємно було спостерігати за тим, як межі цільової аудиторії стираються. Виявилося, що мовні нюанси цікавлять не лише лінгвістів, але й спеціалістів з найрізноманітніших галузей. Географія учасників теж була широкою: долучалися люди з найвіддаленіших куточків України, особливо - зі Сходу.

Мені подобається, що група є живою. Учасники часто допомагають мені виловити помилки, пропонують свої ідеї, дискутують у коментарях. Я не вважаю, що я когось навчаю. Не ставила собі цього за мету, бо я не є фахівцем. Радше сама прагну навчитися. Черпаю інформацію з різних джерел. Передусім - з посібника "Як ми говоримо" Антоненка-Давидовича. Більшість правил з цієї книжки я вже "візуалізувала". На жаль, не кожне з них можна звести до двох коротких речень. Перечитую статті Пономаріва, Рогози, Сербенської. Що більше працюю над цим питанням, то краще розумію, що попереду значно ширше поле для діяльності, ніж здавалося напочатку. Однак корчування бур'янів - це дуже приємний процес, один з моїх найулюбленіших".