За ініціативи ГО «Громадський актив Умані» було виготовлено сучасні та зручні столики для вихованців уманського міжрегіонального центру соціально-психологічної реабілітації. Вже днями малюки зможуть перевірити їх зручність та надійність.

У центрі соціально-психологічної реабілітації, зазначають, що насправді такий подарунок дуже своєчасний і потрібний закладу.
- Ці столики розраховані на діток дошкільної групи віком від 3 до 5 років, – говорить директор центру Наталія Бурська. - Для нас пропозиція оновити столики у їдальні стала приємною несподіванкою. Колір і матеріали з яких нині вже виготовлено меблі ми обирали самі, виходячи з кольорів інтер’єру та з санітарно-гігієнічних вимог. Тепер лише чекаємо 25 лютого, адже зараз у нашому закладі карантин через краснуху, але щойно карантин буде знято малюки зможуть сісти за нові столики.

Під замовлення ГО «ГАУ», виготовлено 6 столиків, що цілком задовольняє потреби центру соціально-психологічної реабілітації.
- Це якраз повне забезпечення нашої потреби для діток дошкільної групи, - поділилася Наталія Валеріївна. – Адже комплектація груп - не більше 10 малюків в одній. Кожен столик розрахований на двоє діток, тому всім малюкам буде і зручно, і приємно.

Координатор благодійних проектів Громадського активу Умані Тетяна Дикун зазначає:
 -Щоразу, коли є нагода завітати до малечі із центру соціально-психологічної реабілітації вражає те, наскільки ці діти відкриті. Вони щиро відгукуються на всі прояви тепла і уваги до них. Тому само собою виникає бажання знову і знову робити для них щось приємне. Під час останньої зустрічі з малюками я звернула увагу на те, що вихованці закладу сидять за дуже старими столиками. Які хоч і підклеєні та дбайливо полагоджені та вже давно відслужили своє, а найменшим діткам за ними ще й незручно сидіти. Директор закладу Наталія Валеріївна підтвердила, що столикам вже близько тридцяти років. Тому я і вирішила зініціювати виготовлення нових і сучасних столиків.

                                                                                                        текст Наталя Подуст