«Чи задумувались ви, що ми знаємо про наших дітей? Чим вони займаються, чим вони живуть? Їх цінності, пріоритети, авторитети. Що думають про нас, дорослих, про школу, один про одного. Поки відповіді від соціологів ми не одержували, — розповіда директор Департаменту освіти і науки Черкаської ОДА Галина Гаврилюк на обласній серпневій конференції.

- Ми, дорослі, і діти — ніби з різних світів. У нас своє життя: з виховними системами, «іграми» в учнівське самоврядування, примусові масові заходи, а діти живуть у віртуальному світі. Батьки не цікавляться, що роблять вони в інтернеті, куди йдуть після школи. 6 самогубств у минулому навчальному році. Суспільство звинувачує школу. А де сім’я? Хіба діти народжуються у школі? Чому девальвується роль сім’ї у вихованні дитини?

Скажіть, чи зустрічали ви хоча б одного вчителя, який учив дітей: не поважайте дорослих, пийте, крадіть, куріть? На щастя, у нас таких учителів немає і ніколи не буде!
Тоді давайте усі разом займемося вихованням сім’ї. Де факультативи у школах для майбутніх батьків, для майбутньої дружини, чоловіка? Де батьківський всеобуч? Хто, якщо не ми, розкаже батькам, як впоратися з дитиною, коли в неї такий складний підлітковий період, або вона страждає від кохання і готова в зашморг, — звернулася директор департаменту до освітян.
- І ще одне не меш важливе питання. У кожній школі повинен бути психолог і соціолог! Не для написання звітів, а для індивідуальної роботи з дітьми. Не посилайтеся на штатні розписи, вводьте ці посади. Ми не можемо сьогодні дозволити собі економити на здоров’ї, а іноді й житті дітей.

З огляду на ті завдання, які постають сьогодні перед освітянами, підвищується роль і відповідальність керівника навчального закладу за ефективність реформ в освіті, за збереження життя і здоров’я дитини.

На жаль, сьогодні праця керівника навчального закладу в першу чергу пов’язана з паперовою роботою: навала документів різних галузей: охорона праці, охорона дитинства, пожежна безпека, цивільна оборона, санітарно-епідеміологічна служба, юстиція, харчування, фінансування тощо.

Крім того, діяльність керівника пов’язана з постійними перевірками, які є безсистемними та неузгодженими між собою, порушують планову роботу і вносять безлад, вимагають значних витрат часу.

Зрозуміло, що кожна служба хоче бачити свій напрямок в організації роботи як з педагогами, батьками, так і в роботі з дітьми. Але значна кількість вимог і побажань служб не має жодного відношення до безпосередньо головного завдання навчального закладу – освітнього процесу і надання освітніх послуг, — резюмувала Галина Гаврилюк.