Сьогодні, 15 лютого, в Україні вшановують  учасників бойових дій на території інших держав. Також сьогодні - річниця виведення радянських військ з Афганістану.

Афганістан і сьогодні залишилася країною, на території якої як на шаховій дошці інші держави міряються між собою силою, залучаючи до бойових дій ті чи інші сторони місцевого населення. У квітні 1979 року, через рік після «квітневої революції», одночасно в усіх провінціях Афганістану почалося повстання проти комуністичного режиму. Падіння Кабулу і прихід до влади ісламських фундаменталістів могли привести до безладдя серед мусульманського населення радянських центрально-азіатських республік. Радянський уряд стурбувався такою перспективою, а ще він не хотів послаблювати свого впливу в Афганістані.

Радянське вторгнення було проведено за зразком вторгнення в Чехословаччину в 1968 році. Першими висадилися 24 грудня 1979 року на аеродромі Баграм, поблизу Кабула, частини 105-ої гвардійської повітряно-десантної дивізії. Одночасно до Афганістану увійшли через Кушку і через інші прикордонні пункти 357-а і 66-а моторизовані стрілецькі дивізії. У лютому 1980 року контингент радянських військ в Афганістані досяг 58.000 чоловік, а в середині 1980 року в Афганістан були введені додатково 16-а і 54-а мотострілецькі дивізії. Афганська армія чинила інтервентам завзятий опір. Їм допомагали гори, складний рельєф місцевості, які займають велику частину Афганістану. Отже, будь-яка наземна операція проходила з неймовірними труднощами.

Афганська війна тривала з 25 грудня 1978-го до 15 лютого 1989 року, тобто майже 10 років. Серед радянських військовослужбовців загинуло 2572 українців (17,09% усіх втрат). Із 620 тисяч радянських військовослужбовців, які пройшли через Афганістан, 150 тисяч (або 24,19% загальної кількості) становили громадяни України, причому за післявоєнний час (1989-2003 роки) від хвороб та від наслідків бойових поранень померло в два рази більше українських ветеранів Афганістану, аніж у роки афганської війни. Усі вони виконували військовий обов'язок, ставши засобом реалізації чужої політичної авантюри, яку розв'язали керівники колишнього СРСР. Нікого з нас не можуть лишити байдужими страшні цифри: кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, - наш співвітчизник, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, - також наш співвітчизник.

15 лютого 1989 р. останній радянський солдат покинув територію Афганістану. У цілому за 10 років війни близько 160 тисяч українців пройшли афганське пекло, багато з них, (а це близько 12 тисяч) не повернулися додому.

Кожен, хто прослужив в Афганістані, виніс з тієї війни свої спогади, свій біль і життєвий досвід. Зі скорботою і гордістю згадуючи загиблих, що залишилися навіки в бойовому строю, ми стаємо мудрішими.

Ця дата дає можливість кожному з нас відкрито поглянути на нашу історію, дати їй об'єктивну оцінку і зрозуміти, що головним героєм афганської війни був простий солдат, для якого військовий обов'язок був справжнім подвигом. І в цей день ми щиро бажаємо всім воїнам-інтернаціоналістам та їхнім близьким міцного здоров'я і добра, тепла і взаєморозуміння. 

Підготовлено з відкритих інтернет-джерел