Це дійсно небезпечно. Головне, для кого її шукати і чи зможете ви захистити цю знахідку від злодіїв, навіть, коли раптово вам пощастить ?

Згадайте, у середні віки, цю дивовижну святиню охороняла ціла армія відважних лицарів – тамплієрів. Як вважають деякі дослідники сліди легендарного Граалю губляться десь на території сучасної України, де лицарі знайшли свій порятунок після поразки і розпочатого переслідування.

«Грааль» – це священний сосуд, чаша для освячення вина і прийняття причастя, якою користувалися Ісус Христос і його апостоли під час Тайної вечері. Але є ще інше розуміння «Грааль» – це таємний енерго – інформаційний ключ, що запускає програму у підсвідомості обраних, тобто не обов’язково це має бути чаша. Образ Священного знання, у вигляді чаші не випадкове, а здається навмисним – треба відволікти увагу сотень пошуковців у завідомо хибному напрямку. І це правильно.  Відомо, що Гітлер знаряджав цілі експедиції на пошуки містичної чаші, а сучасний дослідник Герой України, почесний доктор Варшавської Академії мистецтв Борис Возницький вперше науково довів і знайшов сліди замку лицарів тамплієрів на Волині, які поселилися в Україні ще у 13 столітті. Каміння з символікою або загадковим шифром тамплієрів відомі також на Львівщині під Золочевим. Загадкові знахідки є і в Умані… В Україні чашу Грааля активно шукають починаючи з 2008 року, зі слів магістру ордена Данили Галицького Ігоря Жука : «…українці на шляху до розгадки ключа до шифру, що має їх привести до знайдення Граалю». Шукали чашу Грааля досить довго, потайком і чомусь під Уманню, як нам повідав ієромонах місцевого монастиря, який попросив себе не називати.

Чаша Грааля.  Містика.  А чи ви самі повірите у те, що навколишній світ не є таким, як ви звикли його уявляти ? Смішно, з одного боку, ми так впевнено називаємо себе «царями Природи», а з другого – таке первісне не зрозуміле у прояву дії:  невігластво, жорстокість, відсутність здатності не тільки мислити, аналізувати, а навіть  відчувати…Уявімо на хвилину, що вам все ж таки вдалося відшукати цю загадкову і сакральну чашу, чи стали б ви сповіщати про цю сенсацію все людство ? А навіщо, чи потрібно це тим хто цілеспрямовано, годину за годиною і, так все своє життя, з радістю віддає і міняє свій життєвий час  на «паперові гроші» ?. Тут немає містики і духовності, тут  вже діють закони моральної і духовної  деградація. Людини намагаються відшукати ліки від хвороби на ім’я «Гординя» та «Лінь». Про це вже давно говорять але чи доходить до свідомості серед моря  іншої інформації, що забруднює мозок не менше ніж сміття навколо дороги. Чи взагалі можуть такі люди усвідомити та проаналізувати, що взагалі таке – Грааль ? Знаки, вони існують, але чи треба про це сповіщати іншим, переважній більшості тих «хто кидає сміття там, де звик відпочивати» ? Грааль – це не просто археологічний артефакт, а насамперед  джерело великої реальної сили, а вже потім метафізичний знак – символ. Сучасні фізики вже науково довели існування і фіксують ту силу але і досі повністю пояснити  того феномену не можуть. Щоб дала ця знахідка ? Чи жило б людство ще краще, чи може ще гірше у спотвореному глобалізацією суспільстві ? Відповідь однозначна – сьогодні людство маючи такі гарні ресурси і такий добрий розумовий потенціал  – досі залишається у печерному рівні розвитку культури соціальних відносин, внаслідок чого гинуть тисячі людей від голоду, війн, наркотиків тощо. Політика – діло «брудне» але насправді у політику мають йти найкращі, а йдуть… Друге, якщо це містика, тоді чому у наш розвинений та бездуховний час інформації і ядерної зброї одним пропонується глобалізація, атеїзм, пиво і порнографічні сайти, а для других не тільки метафізичні закони буття, а і «кошерні страви» ? Нові знання можуть послужити не на користь, а на скорішу загибель людства, бо гординя, заздрість, лінь, де різного роду збочення, де збоченці розквітають і вже починають свідомо контролювати сам соціум. Це страшно, бо злочинність стає з кожним роком все «мудрішою». Але чи є справжньою мудрістю все то зло, яке розведене на самовпевненості і гордині ?  Невігластво і досі досить активно шукає «Святиню» тому, здається краще  не знати де воно є, бо те може виявитися на погибель і тому малому доброму, що ще залишається.

Під Уманню знайдені не тільки стародавні кельтські ритуальні стели, рунічні або масонські символи. Тут, згідно легенді, існував давній грецький монастир з печерним комплексом подібним до давніх печер «варязького типу» Києво – Печерської Лаври і відомого усім «Китаєво» – «Руського Афону Святого Духу». Все це наводить на думку і приваблює чисельних шукачів цього духовного скарбу – скарбів саме на Уманщину. Є дуже цікаві археологічні знахідки часів початку проповідування православ’я на теренах України. Здається не дивним, що саме тут шукали Священний Грааль – місто Умань, мабуть, саме містична місцевість на території України, бо не тільки енергетична назва міста, що співпадає з давніми семітськими та індо – європейськими мовно – ритуальними формулами, до того ж знаки «Гармонії», які часто можливо зустріти вибитими на камінні поблизу річки Кам’янки приваблює нових дослідників. Питання відкрите і досі – хтось маніпулює знаннями і видає бажане за дійсне, бо в залежності від інтересів замовників стародавнім ритуальним знакам, як і самій кераміці можливо навмисно придати чи то арійський, чи то семітський присмак.

Кордон між історичною Правдою и Істиною проходить, як раз саме по здатності і мотивації від інформації отримувати замовлений результат – динамічний розвиток або занепад. Це дуже важливо – бо результатом є домінування або занепад цілих народів та націй, це Велика Боротьба і дуже хибним буде її не визнавати.

Відомо також, що останній з відомих та найсильніших масонських центрів України тут знаходився ще у часи розквіту декабристського руху і був пов’язаний з ім’ям князів Волконських.  Наплутано багато і навколо родини Потоцьких і красуні гречанки дружини графа – легендарної Софії. Пошуку містичного Грааля під Уманню присвячено і  декілька документальних фільмів, які, на жаль,  вийшли і відомі лише за кордоном. Багато легенд в’ється навколо загадкових підземель Василіанського монастиря і парку «Софіївка». Багато людей виказують припущення, що вони з’єднані між собою і саме в них треба шукати загадкові скарби і чашу, яка могла потрапити сюди ще у часи тамплієрів десь у 13 столітті. Є цікаві свідчення, що підземелля починаються зразу під легендарним величезного розміру брилою сірого граніту – «Капелюхом Мономаха». На карті, де фіксуються провали уманських підземель дійсно видно, що деякі з них прямують і сходяться у межах сучасного парку.

І якщо  дійсно, все ж таки, існує чаша «Грааля», яка може бути схована у уманських монастирських катакомбах, будемо сподіватися, що у найближчі часи її не знайдуть. Кому нині потрібна Правда і «Великі Знання»? І де б вона не була, нехай її надійно бережуть лицарі хранителі, бо то є найбільша святиня християнського світу.

Вадим Перегуда