Можливо, ви помічали, що на фотографіях 19-го століття люди майже ніколи не посміхаються. Мотиви людей, що жили за сто років до нас, розгадати часом важко, та все ж їхнім "кам'яним" обличчям є кілька можливих пояснень.
 

Тривала експозиція

Дагеротипія (спосіб безпосереднього отримання при зйомці позитивного зображення) вперше з'явилася в 1839-му році у Франції, і витримка для збільшення фотопластинки могла займати більше 15 хвилин. Вже через пару років техніка фотографії стала значно досконалішою, і час експозиції скоротився до хвилини, але для отримання чіткого зображення люди повинні були нерухомо сидіти на місці. Фотографи навіть робили підголовники, щоб натурщики не ворушиться під час зйомки. Ймовірно, так довго сидіти нерухомо із застиглою усмішкою на обличчі було б непросто.

Фотографії були рідкісними й дорогими

Спочатку і аж до 1860-х років фотографування залишалося справою професіоналів, незважаючи на всі технічні удосконалення. Очевидно, придбання фотопортрета коштувало чималих витрат і вважалося розкішшю, тому сфотографуватися можна було лише кілька разів за все життя. Можливо, люди вважали, що для таких випадків серйозний вираз обличчя підходить якнайкраще. Зі спрощенням на початку 20-го століття процесу фотографування збільшилася і кількість щасливих облич на знімках.

Погані зуби

Остання теорія полягає в тому, що люди того часу не любили посміхатися, тому що їхнізуби були не в кращому стані. У 1800-х роках стоматологічні послуги коштували дуже дорого і не були широко поширені, встановлення пломб або чищення зубних каналів просто не було. Пульпіт, карієс, зламані зуби лікувалися одним методом - видаленням. Так що люди з відсутніми або сколеними зубами, швидше за все, воліли фотографуватися з щільно стиснутими вустами.