Територія Черкаської області довгий час залишалася форпостом боротьби християнського світу з мусульманським, православ"я з католицизмом, містобудівної культури з культурою кочового господарства, лісової географічної зони з зоною степів.  Все це наклало свій відбиток на туристичне обличчя  краю: це і пам"ятки містобудування, і пам"ятки природи, і пам"ятні місця української історії.

Серед історичних споруд особливо виділяються замок Шувалових у Тальному, який за архітектурою нагадує невеликий замок. Його і називають мисливським замком. Складається він із двох частин – житлової та господарської. Господарська зводилась у стилі англійських котеджів. А ось житлова частина мала архітектурні риси ренесансних замків Франції. Подібні споруди, часто значно більших розмірів будували у Європі в ХVII - XVIII століттях.

Особливої уваги заслуговує і палацовий комплекс в Корсунь - Шевченківському, в приміщенні якого знаходиться Музей Корсунь - Шевченківської битви. Архітекторами були майстри Ж.А.Мюнц та Я.Д.Ліндсей. Першою будівлею ансамблю у 1782 році був флігель, зведений у стилі раннього класицизму.  Саме він став одним із перших палаців, зведених у стилі неоготики. Згодом поруч було збудовано в’їзну браму у стилі французької середньовічної архітектури та швейцарський будинок. Після закінчення перебудови він набув рис російського романтизму з елементами неоготики й класицизму.

Загалом Черкащина славетна своїми рукотворними пам"ятками, коли подекуди цілі міста (Канів, Чигирин) стали мекками туристичного потенціалу регіону. Але ми хотіли б більш детально спинитися на пам"ятках, створених природою. Так,  наприклад, уваги заслуговує ландшафтний заповідник "Трахтемирів". Ось таку інформацію ми знаходимо в інтернеті за першим запитом "Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» розташований на території Канівського району Черкаської області та Миронівського району Київської області. Має площу 5562,5 га. Створений Рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 р. № 14-14. Являє собою унікальний за геологічною будовою район, що характеризується значною піднятістю горбистої поверхні та утворенням ярів. Переважають лучно-степові та широколистяно-лісові формації, зростає близько 10 червонокнижних видів рослин (цибуля ведмежа, підсніжник білосніжний, лілія лісова, рябчик російський та ін). Багатий тваринний світ (кріт звичайний, вечірниця дозірна, полівка лісова, миша жовтогорла, бабак, тхір чорний, лисиця звичайна, вовк сірий, козуля європейська, лось європейський, кабан дикий, орлан-білохвіст, пугач, канюк звичайний". І це лише суха статистична інформація.

Не меншої уваги заслуговує патріарх української флори Дуб Залізняка - 1100-літній дуб, що росте на південному схилі Кириківського яру на території урочища Холодний Яр за селищем Буда Чигиринського району Черкаської області. Дуб  одним із природних чудес України. Його обіймище 8 метрів 90 сантиметрів, висота — 24 метри. Стовбур шість раз вражали громовиці. Під його шатром відпочивали Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Павло Павлюк, Максим Залізняк, Андрій Журба, Семен Неживий, Тарас Шевченко та інші. У 1972 році дуб отримав статус державної пам'ятки природи місцевого значення (ботанічний релікт). Це найбільше дерево в Україні та одне з десяти найбільших дерев у Європі. У 2010 році Дуб Залізняка став призером Всеукраїнського конкурсу «Національне дерево України», посівши 3 місце в номінації "Меморіальне дерево України". Свідоцтво видано Чигиринській районній раді. Зараз Дубом Максима Залізняка опікується Національний історико-культурний заповідник «Чигирин». У 1997–1998 роках дуб почав засихати. Аби його врятувати, в свердловини глибиною 70 метрів навколо стовбура закачали спецдобрива.

Цікавими з точки зору туриста є пам"ятки, до яких варто додавати приставку "най": найвище село над рівнем Дніпра – Трахтемирів, розташоване на Канівських горах.  Село славиться криницею, яка має цілющі властивості. Подейкують, якщо жінка, котра не може завагітніти, нап'ється води з джерела, то обов'язково народить. А одне з найвищих сіл над рівнем моря на Черкащині – Велика Севастянівка (Христинівський район, висота 273 м). Найвища точка області розташована на висоті 275 метрів над рівнем моря поблизу Монастирища.

Найбільший острів - Круглик, або Шелест розташований на старому руслі Дніпра нижче Канева. На цій території, за легендами, в часи козацтва була січ, де молодих хлопців навчали бойової справи. А у Велику Вітчизняну війну тут існувала секретна переправа.

В Черкаській області знаходиться найбільше болото Центральної України - Ірдинське, яке лежить на території Черкаського і Смілянського районів. Болото Ірдинь займає старе русло Дніпра, яке річка залишила після відступу льодовика через зменшення кількості води. Місцина майже не заселена людьми.

Наймістичніший об'єкт це  село Прохорівка Канівського району. Саме тут, з натури,  писався "Вій", у творі йдеться саме про Прохорівку. Саме тут Гоголь почув від місцевих оповідь про панночку-відьму, яка нібито ще за козацьких часів жила в селі. На сільському кладовищі стоїть великий чорний валун. Є версія, що тут і похована та сама панночка. Більше того, церква, в якій за сюжетом "Вія" Хома малював магічне коло, проіснувала аж до 1943 року. Кажуть, що храм було збудовано із залишків козацьких чайок, які неодноразово брали участь у боях. А святі у церкві були намальовані з оселедцями.

Цікавими є найбільші нині озера області. Нині найбільшими озерами Черкащини можна назвати озеро Охматів на межі Маньківського та Жашківського районів та озеро Конела у Жашківському районі. Втім, загалом в області нині поширені переважно ставки та кар'єри. За часів Радянської влади більшість озер висушили. У давнину на Черкащині було чимале озеро Нечаївський Піт (неподалік від села Нечаївка Черкаського району) та Біле озеро в Білозір'ї (Черкаський район).

Величезний потенціал має і село Бучач. Знайшов прекрасний текст в інтернеті, але так і не знайшов автора. Тому зазначаю, що подальший опис не мій. "Село Бучак знаходиться на березі Канівського водосховища за 13 км на північ від міста Канів. Іноземці ,які побували тут порівнюють цю місцевість зі Швейцарією. Порізана глухими ущелинами, вкрита незайманими лісами місцевість здавна вабила до себе людей.Рідко ще де сьогодні можна побачити таке дике буяння природи.Місцевість навколо села насичена археологічними пам'ятками ранньослов'янського періоду.З 1970 -х років минулого століття село користувалось популярністю як місце літнього відпочинку мистецької інтелігенції.Завдяки мальовничій природі в селі неодноразово знімались фільми,зокрема тут працював Юрій Іллєнко. Занепад села почався з 1974 року,коли почалося заповнення чаші Канівського водосховища і продовжився,коли в 1984 почалося будівництво Канівської ГАЕС.Частину села відселили і почалось нищення природного ландшафту,милуватися яким раніше приїздили люди з найвіддаленніших куточків тодішнього СРСР.Була зрізана потужними бульдозерами історична гора Лисуха,під час копання верхнього і нижнього котлованів було знищено реліктовий дубовий ліс, дуби в якому були не молодші за Дуб Залізняка.Мабуть,неможливо порахувати скільки збитків завдано природі під час цієї будівельної вакханалії.Але після розвалу Союзу на це будівництво перестали виділяти гроші,і будівельники,покинувши все,хутко зникли.В той час,коли верхній котлован гіпотетичної ГАЕС заріс бур'яном та акацією,нижній несподіванно ожив.Вньому прокинулися джерела,які поступово заповнили водою котлован,перетворивши його на озеро.Пізніше береги озера заросли лісом.Цікаво,що рівень води в озері вищий ,чим в Дніпрі,що підтверджує факт живлення озера джерелами,а не дніпровою водою. Мабуть,єдина користь,яка залишилась від цього знущання над природою,так це бетонна дорога(яка,власне і прокладалась для будівництва,бо до цього в цих краях доріг як таких ніколи не було,та й зараз майже немає на всьому Трахтемирівському півострові).По цій бетонці можна доїхати майже до самого Бучака,де цей"автобан" закінчується і починається грунтовка. За сухої погоди по грунтовці запросто можна під'їхати до залишків гори Лисухи,або виїхати на протилежний бік озера,відділений перешийком від Дніпра.В озері живе велика кількість озерних черепах,тому місцеві жителі часто називають озеро черепашачим."

Загалом же, можна сміливо стверджувати, що це лише зовсім маленька частинка того потенціалу, на який інвестори та держава мали б звернути увагу, будуючи туристичну програму регіону.