Лисянка, Умань, Буки, Сміла, Чигирин, Суботів, Трахтемирів, околиці Канева, Корсунь, Сахнівка, Стеблів – це далеко не повний перелік населених пунктів Черкащини, вигляд яких у XVIII столітті закарбував для майбутнього художник Жан-Анрі Мюнц (1727—1798).

Заведено вважати, що цей майстер пензля за походженням належить Франції, оскільки його рідною мовою була французька. Утім, народився він у місті Мюлуз, яке належало до Швейцарського союзу й перейшло до наполеонівської Франції тільки в рік смерті художника. Сам же митець багато подорожував і жив у багатьох країнах Європи...

Син учителя, Жан-Анрі з юних років виявляв інтерес до малювання. Але, з огляду на особливості часу, в який він жив, розвивати свої мистецькі здібності Мюнц вирішив на військовій службі. Вступивши 1753 року до французької армії, він вивчав там військово-інженерну справу й архітектуру. «Взагалі, художника відзначала енциклопедична освіченість, – зауважує український історик Юрій Мицик. – Він добре знав геологію, мінералогію, гірничу справу, топографію, ботаніку, сільське господарство та ін.».

Військова служба Франції, вочевидь, не була виявом патріотизму, бо під час Семилітньої війни Франції з Британією Мюнц жив й працював у... Англії, де певний час служив лордові Шюту. Втім, тут, як і в інших країнах, художник не затримувався надто довго. На той час, коли в 1779 році Мюнц приїхав до Речі Посполитої, він уже побував у Іспанії, Італії, Велико-британії, Греції й Голландії. На думку Юрія Мицика, саме в Голландії митець познайомився з князем Станіславом Понятовським, племінником останнього польського короля. Князь саме придбав у Потоцького Канівське староство й приїхав до Нідерландів обміняти гроші, щоб оплатити цю покупку.

У Речі Посполитій Мюнц спочатку служив як офіцер королівської гвардії, а згодом перейшов архітектором до Станіслава Понятовського. Однією із відомих архітектурних спроб Жана-Анрі Мюнца став проект Корсунського палацу (разом з Яном-Дісором Ліндсеєм). У Корсуні Мюнц спроектував також чудовий парк.

В Україні Мюнц, як і скрізь, багато подорожував. У 1781—1784 роках здійснив три поїздки, побувавши в Поліссі, Галичині, на Волині, на Поділлі, на Наддніпрянщині й у Південній Україні. «Одного разу він побував із князем Понятовським у Лівобережній Україні (Переяслав), трохи погостювавши у графів Розумовського та Ру-м'янцева, але тут малюнків він не робив, можливо, побоюючись бути запідозреним у шпигунстві, – зазначає Юрій Мицик. – Свої мандрівки Мюнц робив або сам із невеликою групою слуг, або в ескорті князя Понятовського в подорожах останнього до Корсуня».

Не дивно, що саме в Корсуні Мюнц бував найбільше. Перебуваючи тут, художник робив невеличкі виїзди в прилеглі села та міста – малював краєвиди, людей. Усього, за словами Юрія Мицика, в Україні Мюнц зробив 217 оригінальних малюнків і ще кілька десятків копій. Малював здебільшого олівцем і пером, деякі – аквареллю. Свої замальовки супроводжував детальними коментарями.

Хоч Мюнц і не схвалював гайдамацького руху, незадовго перед його приїздом в Україну придушеного поляками, проте залишив досить яскравий опис наслідків цього придушення. «Шибениці, кілки, палі й стовпи, що тут (на малюнку Умані – М.С.) видно на першому плані в кількості 200, стоять уздовж шляху. Вони були місцем страти гайдамаків», – коментував свій малюнок Мюнц. Зазначимо, що на момент візиту художника в Умань (1781 рік) після придушення Коліївщини минуло 13 років, а шибениці все стояли...

Цікавий опис українців зробив Жан-Анрі Мюнц під Лисянкою: «Більшість жителів руського або козацького походження, всі чисті й охайні як в одязі, так і в хатах». Під Смілою додав, що місцеві жителі «схильні до бунтів». А ще Мюнца вражала працьовитість українців.
Вигляд млина у Суботові під Чигирином надихнув Мюнца на не дуже властиві йому історичні роздуми: «Цей млин був первісною причиною бунту козаків у 1647 році... Бунту, який струснув підвалини Корони Польської за панування короля Яна Казимира. Управитель одного з польських магнатів привласнив собі цей млин силою, а справжній дідич (Хмельницький, – М.С.) був надто слабкий для того, щоб самому добитися правди, тому й уклав змову. Ця війна спустошила південні провінції і цілковито послабила королівство. Так явна несправедливість, учинена одним із великих панів, занурила велику державу у вир нещастя, з якого вона вже ніколи не могла видостатися».

З інших історичних екскурсів Мюнца можна відзначити описи курганів, яких у ті часи було в наших краях надзвичайно багато.

У 1785 році Жан-Анрі Мюнц залишив агонізуючу Річ Посполиту – цій державі тоді залишалося існувати лише десять років. Решту життя – аж до смерті в 1798 році – Мюнц прожив у німецькому місті Кассель.

Художній спадок Мюнца зберігся досить непогано, але значна частина його творів і досі малодоступна для вивчення українськими дослідниками, оскільки перебуває у Москві й Варшаві, а опубліковане далеко не все. На Черкащині про французького художника найкраще знають у Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику, де зберігається чи не єдиний у нашій державі примірник унікальної книжки польського історика Ельжбети Будзинської про подорожі Мюнца Польщею й Україною (цитати Жана-Анрі Мюнца ми наводимо за цією книжкою в перекладі Юрія Мицика). А ще саме у «Корсунському часописі» свого часу побачила світ стаття самого пана Мицика про зв'язки художника з Черкащиною.

фото: beket.com.ua