Велосипед із дерева відтепер можна бачити на черкаських дорогах. Колесить на ньому місцевий токар Валентин Старенький. Змайструвати ексклюзивний транспортний засіб він мріяв ще з початку 80-их. Ідею підгледів під час відпочинку в горах. Упродовж багатьох років у руках майстра оживали картинні рамки, посуд, столи та стільці. І лише зараз дійшли руки до проекту всього життя – велосипеда. Його вже випробувала Олена Берестенко.

Ідею змайструвати дерев’яний велосипед Валентин Старенький виношував сорок років.
Валентин Старенький, винахідник: «В Яремчі я був у 1973 році. Там один гуцул зробив ось такий дерев’яний велосипед. Думаю, зроблю і я такого».
Зробив. Та навіть кращого, ніж у друга-гуцула, тепер хвалиться винахідник. Мовляв, дизайн його велосипеда ліпший. Усі деталі полаковані. За майстерню чоловікові служить ось цей крихітний балкон. Тут упродовж року Валентин по частинах витесував свій велосипед.
Валентин Старенький, винахідник: «Оце токарний верстат. Теж саморобний. Протягом уже багатьох років він рятує мене».
Дружина не натішиться золотим рукам чоловіка. Двері, стіл, картинні рамки та кухонне приладдя – його рук справа.
Світлана Старенька, дружина: «Він – творча людина. Постійно щось майструє. От наснилося йому що – встає і щось уже замальовує».
Токарській справі Валентин віддав 43 роки життя. Від дрібніших деталей із року в рік переходив до більш складних. Головним проектом життя називає цього двоколісного друга. Рама – із граба. Передня вилка – з дуба. Щитки – з сосни. Найважче було, зізнається токар, дістати необхідний матеріал. Тепер, коли транспорт готовий, на ньому колесить по всіх Черкасах.
Валентин Старенький, винахідник: «Реагує кожен по-різному. Шофери, наприклад, сигналять, вітаються».
Сусіди Валентина Старенького називають його диваком і генієм.
Анатолій Котляр, сусід майстра: «Він узагалі невідмовний. Що треба – відточить. Словом, і людина хороша, і токар».
Своє творіння винахідник продавати не збирається. Каже, шкода віддавати в чужі руки своє дітище. У цьому винахідника підтримує й дружина. Разом уже сорок років. Мають двох синів і трьох онуків. Єдине, про що мріють у родині Стареньких, – про новеньку дерев’яну баню на дачі. Глава сім’ї вже пообіцяв рідні зробити її своїми руками.