Точна копія пам’ятного знаку його авторства вже встановлена в Канаді.

Всесвітньовідомий символ Голодомору в Україні створив уродженець Черкащини, Народний художник України Василь Перевальський. Ще в 1993 році він став автором Пам'ятного знаку жертвам Голодомору. А нещодавно такий знак з’явився і в Торонто.
Родина Василя Перевальського, що народився і виріс у нині виселеному селі Бубнів на Золотоніщині, у 30-их роках постраждала від Голодомору та сталінських репресій. Не зміг пережити голоду його дідусь.
– Село Бубнів було бідне, – пригадує Василь Євдокимович. – Люди жили там заради пасовищ, риболовлі в Дніпрі, навіть пана не було, бо споконвіку то були козацькі села. Але в село прийшла рознарядка, і треба було когось розкуркулювати. Так мій дід Іван Кузьмович опинився на схилі літ у чужій хаті. Він того голоду не пережив, хоч рідні і помагали як могли. А згодом репресували й мого батька – як сина куркуля.
Минуло 60 років, і син та онук жертв репресій створив символ Голодомору в Україні – Пам'ятний знак, що стоїть у Києві на Михайлівській площі.
– У 1993 році, коли в Україні вперше на державному рівні готувалися відзначати 60-ті роковини Голодомору, я був секретарем Спілки Художників України. Емблему для стрічки учасників урочистостей доручили розробити Спілці. Я запропонував свій ескіз. Це був графічий хрест як символ мученицуької смерті і водночас життя вічного. На тлі хреста – Скорботна мати, що символізує матір-Україну, і Матір Божу, а на її грудях – дитина. Силует жінки асоціюється з відомою іконою ХІІ ст – Великою Панагією (Орантою). Голові Спілки Володимиру Чепелику ідея сподобалась, і ми з ним запропонували цей ескіз ще й як варіант пам’ятного знаку, ідею для якого ніяк не могли знайти. Архітектор Микола Кислий придумав, як перенести зображення в камінь, однак бракувало граніту. Тоді ми виготовили пам’ятний знак з матеріалу, що був у комбінаті Спілки художників. Ледве впоралися до відзначення роковин Голодомору.
З усієї України люди привезли до пам’ятного знака землю, весь він був облитий слізьми і воском... Та річниця минула, і однієї ночі стела зникла – виявилося, що під приводом реконструкції Михайлівського собору її перенесли на його подвір’я. Розгорівся скандал, і тодішній мер Києва Григорій Омельченко звелів повернути знак на місце. Там він стоїть понині, і нерідко віруючі, проходячи повз, схиляються перед ним як перед канонічним зображенням, – розповідає Василь Євдокимович.
Нині пам’ятні знаки Голодомору встановено по всій Україні, і в самій столиці є пафосний Меморіал – та скромна скульптура Василя Перевальського залишилися символом Голодомору. Її обрали емблемою Асоціація дослідників Голодоморів в Україні, символом відзначення 75-ї річниці Голодомору. А нещодавно точну копію стели встановлено в Торонто за кошти українців. Планується спорудження такого пам’ятника і в Словаччині.
– Я всім дозволяю, – каже Василь Євдокимович. – Не заради грошей – за жоден із цих пам’ятників я не отримав і копійки, а якби треба було, ще й сам заплатив би. Добре, що пам’ять про цю трагеді збереглася. І гадаю, що знову загнати цю тему в підпілля вже неможливо.
                                                                                                                                   Підготував: Сніжана Лисенко