Не за грошима, а за покликанням здебільшого йдуть працювати до школи випускники педагогічних вишів. Адже зарплати, яку держава платить учителям за навчання і виховання дітей, не вистачає на задоволення нагальних потреб, не те, що на самоосвіту та відпочинок. І якщо міські школи ще поповнюються молодими кадрами, то їхати до села молодь не хоче.

Андрій Горай став учителем історії завдяки мамі, бо саме вона обрала професію для сина. І спочатку, по закінченню вишу, працювати було дуже важко. Нині ж, каже Горай, учителює із задоволенням.

«Ставлення до професії змінилося не стільки через матеріальне заохочення, скільки професія надзвичайно подобається. Я люблю, що в цій професії немає стандартності, що ідуть постійні зміни. Якщо подивитися на вчителя, навіть якщо йому буде вісімдесят років, але він матиме молодший вигляд на двадцять років. Енергія, енергія від дітей», – розповідає молодий учитель.

На підготовку одного уроку Андрій Горай витрачає щонайменше півтори години. Відтак майже щодня лягає опівночі, а встає о шостій ранку. Щоб розповідати щось цікаве дітям, учитель весь час читає сам. Книги найчастіше бере у знайомих, а купити собі потрібну книжку дозволяє лише раз на три місяці. Щоб не відривати ці гроші від сімейного бюджету молодий чоловік підробляє, готуючи старшокласників до складання ЗНО.

«Я забезпечений житлом завдяки своїм батькам. Проте потрібно їсти, одягатися. У мене дружина теж працює у бюджетній сфері, і наш сімейний бюджет  невеличкий. Розумієте, потрібно і ремонт робити, і побутову техніку купувати. Тому, як і будь-якому вчителю, доводиться працювати додатково. Але готуємося лише з учнями 11-х класів. Доводиться ходити вечорами не додому до дружини, а по дітях заробляти собі копійчину», – каже Горай.

На його думку, саме невідповідність рівня заробітної плати рівню завдань, які виконує вчитель, і є головною причиною зниження престижу педагогічної праці. До того ж, випускникам вишів важко знайти роботу у міських школах, а їхати у села молоді люди не хочуть.

Молоді спеціалісти не проти працювати у школі, але немає вільних місць

Марина цього року закінчила ЧНУ імені Богдана Хмельницького і здобула фах учителя української мови та літератури. Ще під час навчання в університеті, розповідає дівчина, вона неодноразово цікавилася у департаменті освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради щодо роботи за фахом. Щоразу їй відповідали, що вакансій немає.

««Дитино, вакансій по школах немає. Але як тільки щось буде, то ми Вам зателефонуємо». Це мені сказали на початку вересня, хоча те саме говорили і на початку літа», – розповіла Марина й повідомила, що влаштувалася працювати секретарем.

У міському департаменті освіти підтверджують, що на сьогодні вакансій у Черкасах немає. Начальник управління освіти Євген Степко повідомив Радіо Свобода , що цього навчального року «вдалося у загальноосвітні навчальні заклади працевлаштували сім молодих спеціалістів, а минулого – аж сімнадцять».

«Певні соціальні проблеми в суспільстві призводять до того, що люди пенсійного віку намагаються якомога довше залишитися в професії, залишитися на роботі, тому що це економічно для них більш сприятливо. А це призводить до відсутності вакансій для того кола молодих спеціалістів, яких випускають педагогічні ВНЗ», – каже начальник управління.

Цього року середньомісячна заробітна плата вчителів у Черкасах склала трохи більше ніж 3 тисячі, а це означає, що молодий учитель не отримує і 2 тисячі гривень.