Мало хто знає, що не соняшник, а саме  «Умань» росла навпроти кожної хати і була улюбленішою рослиною українців ще з прадавніх часів.
     Соняшник – чисто американська культура, рослина чужинець, завезена у Європу спочатку, як велика і гарна квітка. У промисловому виробництві для отримання соняшникової олії таку маловідому  рослину, як соняшник можновладці Російської імперії насаджують масово на півдні України. Лузання насіння стає улюбленим заняттям служивого москалика, у той же час символіка соняшника майже повністю витісняє ще язичницькій та сакральний символічний зміст іншої рослини, дуже подібної на зовнішній погляд до соняшника – рослини «Умань». У 19 столітті соняшник масово входить в українську культуру у вигляді чисельного стилізованого під рослину орнаменту, який зустрічається не тільки на кахлях і посуді, а у декорі оздоблення самої хати, головних воріт, внутрішнього оздоблення такого, як розпис печі тощо. Але на кахлях 17 століття знайдених археологами під час археологічних розкопок, наприклад у Вишгороді, Умані тощо ми зустрічаємо зображення не соняшника, як часто помилково трактують зображення, а саме зображення найулюбленішої рослини українців – рослини «Умань» (Око Ладове). У той час рослини соняшник в Україні просто не було, так само, як не було картоплі, кукурудзи, томатів та інших американських рослин завезених до нас тільки у 18 столітті.
   Але новітній культ «соняшника» на протязі всього одного століття швидко витіснив найпотужніший культ пращурів - поклоніння «Оку Ладовому». Не зважаючи на це, перша дисертація у Петербурзі відносно рослин була захищена саме про рослину «Умань».
      Оминути найулюбленішу у народі рослину було просто не можливо, саме «Умань» є основою найсильніших ліків загадкової медицини Тибету. На його основі готували так званий «еліксир безсмертя», якій мав понад 60 компонентів і який до сьогоднішнього дня так і не розгаданий.
     Про рослину «Умань» згадують вже, як про «Старий хліб», «Старе зілля» або «Дикий соняшник». З часом у людській свідомості у переважній більшості зникає згадка, що саме ця рослина була найшановнішою серед усіх і кожна господиня, згідно народних вірувань, мала за правило посадити «Умань» на найпочеснішому місці – навпроти вікон своєї оселі. Коли народжувався хлопчик коріння рослини клали у кубельце з дитиною, щоб той ріс мужнім і сильним. Дівчата, також не могли обійтися без цієї рослини, як основи для приготування найсильнішого привороту та любовних чар. Людям у віці, виснаженим тяжкою працею, рослина давала чудові сили для зцілення. Ніщо, так не сприяло загоєнню ран у молодому віці, «дев’ять чарівних сил» піднімали з ліжка навіть важко поранених воїнів.
    Саме рослина «Умань» є найулюбленішим персонажем багатьох староукраїнських пісень. Одна з стародавніх назв «Умані» красномовно свідчить, що у давні часи цю рослину порівнювали з самим хлібом – «Старий хліб».

    До речі, згадки про рослину  «Умань», яка стоїть на одному рівні з такими рослинами, як любисток, м’ята, чабрець тощо, можливо знайти у чисельних проявах народної творчості. Колись цю рослину величали «Оком Божим», «Оком Ладовим», а згодом і «Оком Христовим».       

                   За матеріалами краєзнавця Вадима Перегуди